Якщо мешканці району й надалі знищуватимуть лісові насадження, наші нащадки житимуть у пустелі

Полезахисні лісові смуги — насадження, вирощені по межі засіяного поля. За­звичай вони склада­ються із трьох або п'яти рядів дерев різних порід. Такі насадження, за сло­вами директора ДП «Новотроїцьке лісове господарство» Сер­гія ІСАКОВА, котрого ви бачите на знімку, захищають поле від вітру, забезпечують більш рівномірний розподіл снігу, змен­шують випаровуван­ня вологи з поверхні ґрунту. А ще забез­печують нас киснем і захищають від пи­лових бур. Проте, нашим нащадкам, як каже Сергій Олексі­йович, буде непере­ливки: через яких- небудь п'ять-шість поколінь вони цілком можуть стати меш­канцями пустелі.

Лісоруби в законі

Лише заходжу у свій кабінет, ранкову тишу прорізує теле­фонний дзвінок. Беру слухавку. Телефонує директор лісгоспу С.О. ІСАКОВ:

Доброго ранку! Андрію Олександровичу, сьогодні вно­чі поблизу Сиваського спіймали двох громадян, які рубали у лісо­смузі дерева. Зараз наші праців­ники їдуть туди, аби оформити протокол. Поїдете з нами?

...Через півгодини лісгоспів- ський „УАЗик», ловлячи на лобове скло грудневих білих „мух», їде в Сиваське. Мої супутники — голо­вний лісничий Новотроїцького лісгоспу Юрій ДМИТРЕВИЧ і голо­вний інженер цього господарства Віталій МІЮЦ. Поки їдемо, Юрій Володимирович розповідає, що в цьому році вже було декілька ви­падків затримання злодіїв, котрі вирубували дерева у лісосмугах. Як правило, такі факти незакон­ної вирубки фіксуються на те­риторії тих сільських і селищних рад, де залишились базові госпо­дарства. Очільники господарств турбуються про високі врожаї, тож охороні лісосмуг надають особливої уваги. Цілодобові чер­гування організовані й на терито­рії агрофірми „Сиваш». Двох лісо­рубів, до яких ми їдемо, під час нічного чергування затримав єгер ТМР „Сиваш» В'ячеслав ПОПОВ.

Разом з керівництвом господар­ства та порушниками він чекає нас на території бурта агрофір­ми. Під'їжджаємо до приміщення вагової. Перше, що бачимо — мо­тоцикл „МТ» без номерних знаків з причепом, який „під зав'язку» набитий спиляними стовбурами і гілками акацій. „Деревам років 25-30, — тут же на око визначає Віталій Міюц. — Аби в нашій зоні акація стала „повноцінним» дере­вом, їй потрібне не одне десяти­ліття». Герой дня, чи то пак, ночі В'ячеслав Попов запрошує нас до приміщення. Там розповідає, що затримані порушники намагались з ним „домовитись», проте їм не пощастило. В'ячеслав Федорович розуміє всю важкість скоєного лісорубами, тож пообіцяв їм від­повідь за всією суворістю закону. Тим часом Юрій Дмитревич, роз­кладаючи бланки документів, сі­дає за письмовий стіл:

Заводьте порушників!

До кімнати заходять двоє мо­лодих хлопців. Один з них, це до­бре видно, переживає, у іншого на обличчі — посмішка. Проте, невдовзі веселий настрій мов вітром здуло. Сталось це після того, коли хлопцям розповіли, яке покарання за законом на них че­кає. А поки вони „знайомляться» з присутніми у кімнаті. Обидва — місцеві мешканці. Одному 21 рік, не сімейний, працює слюсарем в агрофірмі „Світанок». Інший — мо­лодший за приятеля на 2 роки, одружений, має дитину, безро­бітний. В один голос запевняють, що дрова необхідні їм, аби обігрі­ти оселі. Проте, місцеві шепочуть на вухо, що дровами хлопці при­торговували.

З вас 2342 гривні штрафу, — після недовгих підрахунків від­ривається від паперів головний лісничий. — Добре нагрілись, правда?

Як обчислюються штрафи

„23 липня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв по­станову N9 665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», — розпо­відає мені Юрій Володимирович. — На одинадцять років раніше, 20 січня 1997 року, світ побачи­ла постанова уряду № 44 „Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю». Відповідно до вимог цих постанов і розрахо­вуються збитки. А ще ж є стаття 65-1 „Знищення або пошкоджен­ня полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень» Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення, де на­писане наступне: „Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об'єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, за­лізниць та інших захисних лісових насаджень — тягне за собою на­кладення штрафу від п'яти до де­сяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян».

Від нарахованих 2342 гривень, лісгоспу, якому надані повно­важення контролюючого органу, за словами Юрія Дмитревича, не перепаде й дещиці. Частина суми штрафу піде у державний бюджет, частина — до бюджету селищної ради, де скоєно право­порушення.

А ще на лісорубів чекає кри­мінальна відповідальність. Стаття 245 Кримінального кодексу України вказує, що знищення або пошкодження лісових масивів, зе­лених насаджень навколо населе­них пунктів; вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загально небезпечним способом караються навіть по­збавленням волі на строк від двох до п'яти років. Стаття 246 ККУ го­ворить наступне: „Незаконна по­рубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових наса­дженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах — карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або об­меженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією незаконно добутого».

Прошу головного лісничого* деталізувати, які дерева можна рубати, а які ні. Відповідає, що рубати не можна жодні. Навіть сухостійні або звалені. Хоч і на половину менший, але штраф ви заплатите і за них. А от хмиз зби­рати можна. Крім того, що буде чим натопити піч, ви ще й зро­бите добру справу для лісосмуг. За радянської влади працівників колгоспів та радгоспів, школярів спеціально скеровували на очи­щення „вітровпорів» від хмизу та бур'янів. Адже саме у такій „під­стилці переховуються шкідники полів та деревних порід. „Зараз про цю потрібну справу забу­ли, — сумує Юрій Дмитревич. — Шкідників знищують на полях „хі­мією». З точки зору фінансів це більш економічно вигідна опера­ція. За наших часів керівники гос­подарств намагаються скоротити кількість агрономічних операцій, аби мати більший зиск. У резуль­таті страждає екологія».

Державні лісосмуги

„За часи незалежності пло­ща лісосмуг на території району зменшилась ледве не вдвічі, — каже директор ДП „Новотроїцьке лісове господарство» Сергій Ісаков. — Виняток — землі агро­фірм „Світанок», „Сиваш», „Мир», сільгоспкооперативу ім. В. І. Леніна, чиї керівники справі за­ліснення приділяють належну увагу». Сергію Олексійовичу, за його словам, незрозуміло, чому, коли вдома немає хліба, госпо­дарі не йдуть жати пшеницю в поле, а коли нічим топити, йдуть до лісосмуг. „Якщо купуєте хліб, купуйте й дрова», — закликає ди­ректор лісгоспу. Очолюване ним підприємство якраз реалізує со­снові дрова. Якщо врахувати їх

же держава переймалась цими проблемами». Доказ тому — по­станова Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) дід 20 жовтня 1948 року „Про план полезахисних лісо­насаджень, впровадження тра­вопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпе­чення високих стійких врожаїв у степових і лісостепових районах Європейської частини СРСР», котра була продиктована наслід­ками страшної посухи 1946 року. Вчені довели, що протистояти по­сусі можна лише утриманням во­логи у ґрунті на якомога довший термін. Нічого кращого, ніж сні- гоутримання і створення запруд для цього не придумано. Але на відкритих полях, незважаючи на всі зусилля по снігоутриманню, 50-80 % талої води скочується у балки. А ось на захищених лісами — 80 % води всотується у ґрунт. Згідно з планом, ріллю було ви­рішено розділити на прямокутні масиви, обмежені лісосмугами шириною від 6 до 200 м, які до того ж мали виконувати функцію захисту від ерозії. Створювались лісозахисні станції. План перед­бачав також впровадження тра­вопільної системи землеробства, що її розробили російські вчені В. В. Докучаев, П. А. Костичев і В.Р. Вільямс. За нею частина ріллі у сівозмінах засівалась багаторіч­ними бобовими і мятликовими травами, котрі слугували кормо­вою базою для тваринництва і природним засобом відновлення родючості ґрунтів.

Виконання плану населен­ня зустріло з ентузіазмом. Обсаджувались деревами вер­хів'я ярів і' балок,. лісосмугами розділили поля. Незважаючи на морозні зими, жодному з селян не приходило у голову брати до рук сокиру з пилкою та нищити лісосмуги. Збирали хмиз, курай, солому, „шляпки» та стебла со­няшника і грілись.

Реалізація плану призвела до того, що в посушливі роки уро­жайність на обмежених лісосму­гами полях була удвічі-втричі вищою, ніж на незахищених те­риторіях. Лісові насадження зни­жували температуру повітря і швидкість вітру влітку, захищали від згубних суховіїв. Через 20 ро­ків після пилових бур 1959 року на полях Ростовської області і Кубані, обмежених лісосмугами, родючий шар збільшився з 40 до 70 см.

Сьогодні розроблені у Ра­дянському Союзі плани реалі­зуються у США, Китаї, країнах Африки, Західній Європі. Лише називають їх там не сталінським планом перетворення природи, а створенням зелених екологіч­них каркасів. їм відводять значну роль у зв'язку з можливими на­слідками глобального потепління. В Україні, на жаль, все навпаки.