Розширення сфери побутових послуг у сільській місцевості є резервом, який може зменшити кількість безробітних і одночасно покращити рівень життя людей у невеликих населених пунктах

ІНФОРМАЦІЇ — КАТМА

Навряд чи хто запере­чить з приводу того, що рі­вень споживання побутових послуг у районі дуже низь­кий. Якщо раніше у звітах органів виконавчої влади та місцевого самоврядування фігурував такий показник, як обсяг послуг .на душу населення, то після відмі­ни статистичної звітності з реалізації побутових послуг вони фактично не мають та­кої інформації. І це незва­жаючи на те, що ця сфера залишається важливим сек­тором економіки та джере­лом наповнення бюджетів.

У відділі статистики по­відомили, що мають дані лише про обсяги побу­тових послуг, надані ЗАТ «Новотроїцькпобут». Приватні підприємці цьому держав­ному органу не звітують. За словами голови правління Людмили Сакун, нині у «Новотроїцькпобуті» працю­ють чоловіча та жіноча перу­карні, майстерня по ремонту взуття, фотосапон та орен­дується приміщення для прокату весільного вбрання та аксесуарів. Клієнтів ви­стачає, хоча це саме ті види послуг, з яких у райцентрі іс­нує конкуренція з боку при­ватних підприємців. У цілому за минулий рік товариством надано послуг на суму по­над 250 тис. гривень.

Скільки і яких конкурентів в «офіційних», так би мови­ти, побутовиків, встанови­ти важко. У податковій ін­спекції змогли надати лише загальну цифру: побутові послуги у районі надають 39 підприємців — фізичних осіб. В яких населених пунк­тах, які саме види послуг — такий облік, запевняють, не ведеться. Мовляв, наша справа — зібрати податки та інші платежі до бюджету.

В управлінні економіки райдержадміністрації також конкретних цифр не нази­вають. Отож про реальний стан побутового обслугову­вання можна судити лише за власними суб'єктивними враженнями.

ПОПИТ ПОРОДЖУЄ ПРОПОЗИЦІЮ

У народі кажуть, що зро­бити людину красивою мо­жуть два майстри — кравець і перукар. Адже вдала за­чіска , гарний наряд можуть не тільки змінити зовнішній вигляд людини, але й її вну­трішній стан, зробити впев­неною у собі, щасливою.

Не тільки жінки, а й чо­ловіки у Новотроїцькому мають достатній вибір пе­рукарень, і навіть салон з косметичними послугами з різними цінами і ступенем комфортності для клієнтів. Однак це не стає на пере­шкоді тим, хто хоче заро­бити на стрижках, зачісках, хімічних завивках і фарбу­ванні волосся, а також при­носити клієнтам задоволен­ня, красу, добрий настрій. Аби започаткувати перукар­ський бізнес, потрібні не­малі кошти. Зокрема, на по­купку дзеркал, перукарських крісел та столиків, бойлера для підігріву води, інстру­ментів — ножиць, фена, розчісок та ін., витратних ма­теріалів — шампуню, лаку, фарби тощо. Доведеться заплатити за отримання до­зволів, державну реєстра­цію, щомісяця сплачувати єдиний податок (60 грн.), за оренду приміщень, спожиту електроенергію. Та недар­ма кажуть: попит породжує пропозицію. У райцентрі від­криваються нові перукарні.

Немає проблем у новотройчан і з пошиттям одягу, ремонтом взуття, мобільних телефонів та комп'ютерів, телевізійної, аудіо- та віде- оапаратури, якої все біль­шає у будинках та кварти­рах. Телемайстер Ділявер Халілов (на знімку) працює у приватного підприємця по ремонту телевізорів та DVD. Замовлень, каже, не так ба­гато, адже телемайстрів у Новотроїцькому декілька.

Потрібною для району була і залишається професія електромонтера по ремон­ту побутової техніки. Адже практично у кожній оселі є пральна машина і холо­дильник, телевізор і бойлер, мікрохвильова піч і електро- чайник, праска і фен. Однак «офіційної» майстерні по їх ремонту я у Новотроїцькому не знайшла. Хоча пробле­ми немає. Реалізатори по­бутової техніки охоче да­вали телефони майстрів на дому. Саме у них автор цих рядків ремонтувала * холо­дильник, пральну машину, електром'ясорубку, електрочайник.

«РЕСТАВРУЄМО ПОДУШКИ»

Останнім часом сфе­ра послуг у районі попо­внилась новими видами. Все частіше у нашій газеті з'являються оголошення та пропозиції: «Надаю послу­ги електрика», «Чищення і реставрація подушок», «Пиляю дрова», «Послуги досвідченого тамади», «Виконую малярні роботи», «Перетяжка, ремонт, змі­на дизайну м'яких меблів», «Ремонт холодильників на дому», «Пропоную всі види ковальсько-зварювальних робіт», «Виконую буріння (проколи) під асфальтом для прокладання труб» і т. п.

Сергій Юрченко (справа на знімку із клієнтом), втратив­ши постійну роботу, зайнявся ремонтом взуття, Спочатку виконував замовлення вдо­ма, а нещодавно відкрив у центрі Новотроїцького точку по ремонту взуття. Купівля кіоску, оформлення землі, дозвільних документів обі­йшлися недешево. І хоч клі­єнтів вистачає, та окуплять­ся затрати, схоже, нескоро, каже підприємець. Він про­понує клієнтам, так би мови­ти, суміжні послуги: заточку ножів (кухонних, колекцій­них, мисливських), ножиць (закрійних, перукарських, господарських, по металу), свердел, спецінструмен- тів, виготовлення дублікатів ключів.

І хоч коло побутових по­слуг дещо розширилось, та деякі види з них населенню району все ще недоступні. Сталася, скажімо, дрібна жіноча прикрість — порвав­ся золотий ланцюжок. Хто може запаяти прикрасу, відремонтувати ювелірні ви­роби? Виходить, лише до міста треба їхати. Де у ра­йоні ремонтують годинни­ки, швейні машинки? Про можливий прокат побутової техніки ми давно вже забу­ли. Цілком затребувані і по­слуги хімчистки. Для цього не обов'язково відкривати спеціальне ательє чи пункт, адже обладнання для хіміч­ного чищення одягу дороге. Це могла б бути суміжна по­слуга підприємців, які часто їздять до міста: за догово­ром на території району чи хоча б райцентру приймати, а потім до міської хімчист­ки відвозити одяг. Приклади такої організації побутових послуг вже є: подушки у нас лише приймають, а безпо­середньо чистять і рестав­рують у Каховці. Ще не­давно була, та вже відсутня така послуга як прання ки­лимів та паласів.

НЕМАЄ НАВІТЬ ПЕРУКАРЕНЬ

Якщо у райцентрі спектр побутових послуг у цілому досить широкий, то у біль­шості сіл району немає на­віть перукарень. Не нада­ються й- інші розповсюджені види послуг ремонт взут­тя, пошиття одягу. Як же «викручуються» сільчани з такої ситуації?

- У кожному другому дворі нашого села є електрома­шинка для стрижки, — розпо­відає василівський сільський голова Юрій Карвацький. — Члени сім'ї, сусіди стрижуть один одного. Жінки, особли­во молодшого віку, як пра­вило, їздять по середах до перукарні у Новотроїцьке. Благо, зараз із транспортом проблем немає. Крім того, є у селі люди, які і взуття від­ремонтують, і спідницю по­шиють, і зачіску зроблять.

На думку сільського го­лови, навряд чи вони бу­дуть офіційно оформлювати свою діяльність як підприєм­ці. Замовлення — непостійні, одиничні, виручка — мізерна. Плату за електроенергію та оренду приміщень вони про­сто «не потягнуть». У круп­ному ж селі діяльність побу­тових ательє та майстерень більш реальна справа.

Чкалове — найбільше за населенням село району. Як повідомили у сільській раді, офіційно тут працює лише телемайстер — у при­міщенні колишньої пошти. Приміщень, які можна було б здати в оренду, у селі ви­стачає. Не так давно чоловік хотів найняти кімнату для ремонту взуття. Походив, подивився — та й по тому.

У ТІНІ

Де ж обслуговуються чкаловці? Ні для кого не секрет — по будинках та квартирах. Тут їх стрижуть, шиють об­нови, ремонтують взуття і побутові прилади. Невисока рентабельність через незна­чні обсяги послуг — основна причина того, що підприємці не реєструються, працюють нелегально і не платять по­датки. До речі, вони досить ,, невисокі: єдиний податок для тих, хто ремонтує взут­тя, — 50 гривень на місяць. Трохи менше коштує поста­вити набійки на каблуки.

У більшості населених пунктів району — цілкови­те самообслуговування. Селяни самі себе стрижуть, самі собі шиють і ремонту­ють взуття, є майстри, які й з електротехнікою справ­ляються. Ті ж, кого якість таких послуг не влаштовує, їдуть до райцентру. Хоча всі погоджуються: звичайно, скористалися б послугами справжніх майстрів, якби вони у'селі були. «Більш не піду до перукаря додому, — поділилась зі мною одна із м знайомих. — «Хімію» мені робила на кухні. Одночасно тут же варила борщ. Можливо, мого волосся у каструлі й не було, але весь час здавалось, що на моїй стрижці залишаються сліди від її рук».

ЯК ЛЕГАЛІЗУВАТИ ПОБУТОВИЙ БІЗ­НЕС?

Вивести надання побуто­вих послуг з тіні — завдан­ня непросте. Особливо в умовах, коли прибутки він не гарантує. Один з варі­антів — відродити надан­ня таких послуг сільгосп­підприємствами. Раніше майже у кожному колгоспі чи радгоспі діяли перукар­ні та швацькі майстерні. Є такі приклади і у сьогод­нішньому житті. Агрофірма «Мир» торік відкрила сау­ну. Тут же працює й перу­карня. Замовити пошиття чи ремонт одягу можна у майстрині, якій агрофірма виділила приміщення і яка працює від господарства. Навряд чи ці послуги прино­сять «Миру» прибутки, але для працівників агрофірми, жителів Горностаївки це зручно.

- У Громівці працюють дві майстрині по пошиттю одягу, — розповідає сіль­ський голова Сергій Ляшко. — Таїсія Павєлко (фото на 1 стор.) — працівниця місце­вого СК ім. Леніна, Антоніна Сидоренко (на знімку) на­дає послуги приватно. Розуміємо, що для нашого села лише швацьких послуг недостатньо. Плануємо че­рез центр зайнятості взяти на роботу перукаря, при­міщення для цього є. Існує попит і на ремонт взуття — у село приїжджає майстер з Новотроїцького, приймає замовлення, потім приво­зить. Є у намірах сільської ради і організація місцевим, комунальним підприєм­ством вивезення побутових відходів із садиб сільчан.

інший варіант запропо­нувала у листі до редакції одна з мешканок Федорівки. Жінка живе у селі недавно і обурюється тим, що не­має кому відремонтувати електропроводку у будинку, водопровідний кран, теле­візор, ніде найняти теслю, слюсаря чи вантажника. Якщо ж бажаючі надати по­дібні послуги і знаходяться, та де гарантія їх професіо­налізму, адже ні ліцензій, ні дозволів вони не мають. То чому б не створити при сільських радах мобільні бригади, пропонує вона, де були б слюсар, електрик і т. п.? І людям буде користь, і державі, бо податки стягу­ватимуться.

Навряд чи можливо ор­ганізувати такі бригади при сільських радах (комер­ційною діяльністю вони не можуть займатися), однак раціональне зерно у даній пропозиції є. Такі підрозділи з надання побутових та„со- ціальних послуг можна ство­рювати при комунальних підприємствах, які напряму підпорядковані сільським радам, робити їх самоокуп­ними, з гнучкими графіками роботи, неповним робочим днем або навіть «за викли­ком». Майстри працюва­тимуть на законних підста­вах, з них можна спитати за якість наданих послуг, а населення оплачуватиме послуги у касу. Сільські го­лови у цілому з такою про­позицією згодні. Звичайно, існує багато нюансів. Але всі керівники сільських рад кажуть, що коло послуг, які надають місцеві комунальні служби, треба розширюва­ти. В їх асортименті можуть бути не тільки вивезення сміття, а й всілякі побутові послуги.

Ще один варіант — орга­нізація виїзного обслугову­вання сільського населення. Якщо приватні підприємці до цієї ідеї ще не дозріли, «підштовхнути» їх могли б органи влади на місцях, взявши на себе ініціативу й організаторські функції. Подбати про задоволення потреб населення у соціаль­но необхідних послугах — їх прямий обов'язок.