Насильство набуло поширення в сучасному житті. Сумно, але часом певні насильницькі дії ми сприймаємо як норму. І це є вкрай небезпечним явищем у суспільстві.

Чоловік з дружиною посварили­ся і вчинили бійку, у розпалі якої представниця прекрасної статі, ясна річ, виявилася слабшою., Це що? Фізичне насильство?

Дев'ять чоловік з десяти здиву­ються такому визначенню стосов­но цієї конфліктної ситуації. Ди­тина погано поводиться, батьки за­стосували такий «виховний» зас'р, як ремінець. Насправді ж, по від­ношенню до дитини було здій­снено фізичне насильство. А чи багато знайдеться таких, кого в дитинстві навіть пальцем ніхто не зачепив?

Якщо замахнутися рукою на по­биту дитину, вона може зреагува­ти по-різному: закритися руками, злякатися, заплакати, незважаючи на те, що зіткнулася тільки із за­грозою, а не з реальним насиль­ством. Небита дитина просто зди­вується. Симптоми підвищеної збудливості — це найменші ознаки посттравматичного стресового роз­ладу, які може викликати побуто­ве насильство будь-якого роду.

Пережите насильство призво­дить до формування пониженої самооцінки. Дитина робить ви­сновки про себе, про те, чого вона варта у житті, зважаючи на те, як до неї ставляться дорослі. Коли дитину кривдять, принижу­ють, б'ють, лякають, погрожують, то у неї формується думка: напев­но, нічого кращого я не заслужи­ла, бо є поганою. Часто це ірра­ціональне переконання формує усе її подальше життя. Слід ска­зати, що така логіка притаманна і дорослим жертвам насильства. Вони завжди переймаються пи­танням: «Чому це сталося зі мною»? У випадкових, ірраціо­нальних, жорстоких і несправед­ливих подіях люди намагаються знайти логіку і сенс: відплата за гріхи, власну неправильну пове­дінку, на зразок провокації на­сильства, відчуття свого мерзен­ного становища. У дитини низька самооцінка призводить до того, що вона перестає шукати добре відношення до себе.

Пережитий досвід насильства навчить дитину це насильство здійснювати, правда тепер по від­ношенню до слабкіших за неї. Багато дорослих насильників в дитинстві були жертвами насиль­ства.

Виходить, насильство породжує насильство. А де є насильство, там є і жертви. Учасники трикут­ника насильник-жертва-свідок від­творюють ці ролі в наступних по­коліннях або з іншими людьми. Мало кому вдається уникнути цьо- то без певних зусиль та спеціаль­ної допомоги.

Що ж робити? Немає рецепту на усі випадки життя, тому що ситуації можуть бути різними. Кожна людина має різні духов- но-моральні сили, різні можли­вості. Те, що хтось може сам осмислити, зрозуміти і самотуж­ки змінити ситуацію, іншому не дано.