Минулого тижня Міністерство аграрної політики України провело республіканську селекторну нараду, на якій були глибоко проаналізовані найбільш суттєві причини зростання цін на продовольчому ринку країни і намічені найневідкладніші заходи по їх отриман­ню чи обмеженню хоча б на фіксований Урядом перелік продуктів харчування.

У нараді взяли участь представники АграрногофондуУкраїни, Антимонополь­ного Комітету Держінспекції по цінах, Держслужби ветеринарного контролю, Департаменту аграрних ринків, а також заступники голів облдержадміністрацій.

Отже, нарада відбулася. Почуте на ній, на жаль, не могло не викликати почуттів занепокоєння від того, що український продуктовий ринок лихоманить, причому нже давно.

Характерно, що ціни на найнеобхідніші для переважної більшості населення України продукти харчування (хліб, гречка, олія, цукор, овочі тощо) зросли останнім часом у декілька (!) разів. І це при тому, що заробітні плати та пенсії на­ших пересічних громадян продовжують залишатися незмінно низькими.

Об'єктивній критиці за безпідставне підвищення цін на фіксовані нині діючим Урядом України продукти хар­чування першої» необхідності були піддані владні структури Миколаївської, Вінницької, Хмельницької, Закарпатської, Житолбфської областей та АР Крим. І, що головне, «косметичні» заходи по отриманню зростання цін на життєво важливі про­дукти нізащо не зарадять цим соціальним негараздам. Тут справа дещо в іншому.

Сьогодні спостерігається значне зро­стання цін на' нафтопродукти та деякі інші енергоносії на світовому ринку. Це не може не вплинути на економіку України, причому далеко не в кращу сторону. Наші вітчизняні сільгоспвиробники і до цього потерпали від свавілля цін на бензин, со­лярку, мастила, запчастини до польової техніки, мінеральні добрива, потерпали також від банківських кредитних «ще­дрот». Без державної всебічної підтримки наші вітчизняні сільгоспвиробники бу­дуть взагалі загнані у глухий кут. З при­ходом весни їм треба буде посіяти іб млн. га ярих культур. А ще виростити десятки мільйонів озимини. Для успішного прове­дення весняно-польовйх робіт у повному обсязі у короткі терміни нашим аграріям необхідно накопичити запас паливо-мастильних матеріалів — 220 тис. тонн солярки та 54 тис. тонн бензину. Якщо Аграрний фонд України не спрацює у цьому плані належним чином, на про­довольчу безпеку країни може набігти темна хмара. До цього варто додати на­ступне: вітчизняні сільгоспвиробники (станом на першу половину лютого) були забезпечені мінеральними добривами на 53%, а хімпрепаратами по захисту рос­лин — лише на 18%. І це при тому, що хімічна промисловість України сьогодні перебуває у глибокому кризовому стані.

Сьогодні нашій державі доведеться ви­конати цілий ряд термінових ветеринарно- санітарних заходів з тим, щоб запобігти загрози такого інфекційного захворюван­ня свинопоголів'я як африканська чума. Біда насувається з боку південних областей Росії. Територія зараження цією надзви­чайно небезпечною для свиней хворобою збільшується. Російській Федерації з приво­ду цього Європа вже перекрила експорт за кордон не лише м'ясної продукції, але й ба­гатьом видам рослинницької. Нехай нашу державу омине стороною ця біда, інакше вона може понести від зменшення обсягів експорту сільгосппродукції багатомільярдні збитки, що дуже не бажано для нашого й без цього «латаного» держбюджету.

І все ж залишаймося оптимістами. Тре­ба сподіватись, що сьогодні залишається все менше місця під сонцем для тих ділків, які набивали власні кишені над­прибутками за рахунок народу. Звісно, що кожен з нас може оцінювати нинішнє становище на продовольчому ринку країни по-своєму, у прямій залежності від купівельної спроможності сімейного гаманця. Разом з тим є надія, що у вищих ешелонах державної влади України до­бре розуміють надзвичайну важливість термінового отримання росту цін на соціальні продукти харчування і зроблять все для стабілізації непростої ситуації.