«Розкажіть, як лікарю» — просять співрозмовника, коли розраховують на його відвертість. Адже лікарю можна розповісти про найпотаємніше, що турбує. Проте є настільки «інтимні» проблеми, з якими пацієнти подекуди соромляться звертатися навіть до цього спеціаліста

А дарма! Невже краще роками «страждати мовчки», ніж по­кластися на професіоналізм людини у білому халаті й раз і назавжди позбутися «нав'язливого супутника» — хвороби? Однією з таких делікатних проблем є нетримання сечі у жінок. Про те, як подолати цю недугу, розповідає лікар-ординатор урологіч­ного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні Віктор Шулежко.

Вікторе Анатолійовичу, нетри­мання сечі — з тих захворювань, гово­рити про які в суспільстві вважається «соромним». Між тим проблема вельми неприємна...

У світі на цю недугу страждає близько 10% населення, переваж­но жіночого. Під нетриманням сечі розуміють мимовільне, неконтрольоване вольовим зусиллям та не пов'язане з бажанням пацієнта виді­лення сечі. Нетримання сечі не веде до смерті або серйозних порушень загального стану пацієнтки. Тим не менше через це багато жінок позбав­лені радощів повноцінного здоро­вого життя, не можуть тривалий час

перебувати в громадських місцях, — здійснювати прогулянки. А це згубно впливає на психіку та працездатність. Соціальна дезадаптація, безумовно, негативно позначається на якості життя пацієнток і є актуальною меди- ко-соціальною проблемою.

Серед жінок розповсюджені пе­реважно три види нетримання сечі: стресове, імперативне та змішане. Під стресовим розуміють підвищення внутрішньочеревного тиску на нижні сечові шляхи, яке виникає підчас каш­лю, сміху, піднятті важких предметів тощо. Цей вид зустрічається у 27-64% випадків. Йдеться про недостатність замикального механізму уретри, надмірну рухливість або зсув уретри і шийки сечового міхура при напрузі через опущення тазових органів і/або недостатність сфінктерного механізму. Найбільш частими причинами розвитку цих змін є важкі, затяжні або стрімкі пологи, гінекологічні втручання, непосильна фізична праця, травма промежини.

Тривалий час стресове нетри­мання сечі у жінок відносили до захворювань, на які в лікарняній практиці було накладено табу. Як хворі, так і лікарі ставилися до цієї патології без достатньої уваги. Лише у 1980-ті роки це захворювання пе­рестало бути «мовчазним», відтоді активно впроваджують нові методи діагностики та лікування.

Крім того, від 9% до 20% жінок страждають на імперативне (невід­кладне) нетримання сечі — це ми­мовільна втрата сечі, якій передує нестерпний позив до сечовипус­кання. Втрата сечі може статися будь-коли, без фізичної напруги. У 5-12% випадків йдеться про зміша­не нетримання сечі — поєднання стре­сового та імперативного нетримання.

Що ж змушує жінок страждати? Які причини «підтікання»?

Найчастіше нетримання сечі ви­никає через комплекс причин. Зокре­ма, через клімакс. Гормональна пере­будова, яка виникає підчас клімаксу, викликає старіння тканини, атрофію і стоншування слизової оболонки се­чостатевих органів, м'язів, в'язок та­зового дна. А це у свою чергу сприяє нетриманню сечі. Крім того, можуть відбуватися зміни з боку центральної або периферійної нервової системи, які супроводжуються порушенням функції тазових органів: травма спин- ного мозку, порушення кровообігу, запальні процеси в спинному мозку, розсіяний склероз, цукровий діабет, пухлини, дефекти розвитку.

Також серед причин виникнення нетримання сечі у жінок — порушення анатомічних взаємин тазових органів (сечового міхура, сечовивідного каналу) з іншими органами тазового дна або порушення функції їх нерво­вих рецепторів. Ці стани виникають після ускладнених пологів, операції на органах тазового дна, при велико­му навантаженні, ожирінні, хронічних запальних процесах.

Однак «мокра» проблема — небезнадійна?

Лікування нетримання сечі залежить від його типу. Лікування ургентного нетримання (такого, що екстрено виникає) проводиться в основному консервативно. Завжди призначають тренування сечового міхура і фізіотерапію. Оперативне лікування при цьому типові захворю­вання застосовують украй рідко.

Більш детально зупинимося на лікуванні стресового нетримання сечі. Воно поділяється на консервативне і хірургічне. Консервативне полягає в зміні життєвих стереотипів, при­значенні вправ для м'язів промежини та інших видах лікування, які можуть поліпшити функціональний стан м'язів тазового дна. Консервативний підхід розглядається як першалінія лікування, проте його результати не вселяють оптимізму.

Щодо хірургічного розв'язання проблеми, то тут виникає деяка про­блема. В світі існує близько 250 видів операцій для корекції нетримання сечі — яку ж обрати? Багато з них вже мають історичне значейня. Останні роки з'являються нові модифікації опе­рацій, які мають велику клінічну ефек­тивність і мінімально агресивні. До них відносяться елінгові (петлеві) операції. При правильно встановленому діагнозі стресового нетримання сечі ефектив­ність методу складає 90-96%.

У чому суть хірургічного втру­чання уданому випадку?

Субуретральний елінг — операція, яку виконують найчастіше. Вона до­зволяє назавжди позбутися цієї недуги. Під час операції під сечовипускаль­ним каналом розміщують синтетичну стрічку — таким чином, щоб позбавити пацієнтку нетримання. Синтетична стрічка унікальна, тому виникнення повторного нетримання практично не буває, а кількість ускладнень — мінімаль­на. Операція субуретрального слінга не має вікових обмежень. Процедура займає не більше ЗО хвилин. Один день у комфортабельному стаціонарі — і жінка повертається до звичайного життя, але вже без хвороби. Цю операцію викону­ють в урологічному відділенні Херсон­ської обласної клінічної лікарні. І пре­красні результати проявляються одра­зу. Записатися на консультацію та опе­рацію можна за телефоном відділення 0(552)42-21-24.

Дякую за спілкування.