Тут розуміння весни двояке: пробудження природи і пробудження економіки Херсонщини. Якщо не звідси, то звідки?.. Хтось називає цей посушливий, омитий м'якими водами сивого Азова берег українськими Еміратами, маючи на увазі насам­перед багатство надр, унікальність клімату, щедрість моря зрештою. Нинішнє «государеве око» Генічеського району — Сейтумер НІМЕТУЛЛАЄВ. До високого призначення співрозмовник обіймав не менш відповідальну посаду—очолював районну раду. І довів свою спроможність керувати українськими Еміратами, розкриваючи їх і Досі незбаг­ненний природно-економічний потенціал.

Сейтумер Нуріддінович, як Вам на но­вому місці?

По-перше, воно вже не нове, а по-друге, я сиджу в тому ж кабінеті, що й до призначення. До речі, ремонтував його власним Коштом, зароб­леним в аграрному бізнесі — на посаді голови приватного сільськогосподарського орендного підприємства «Чонгар». Чого за власні? Та тому, що в бюджеті коштів, як Ви знаєте, завжди не вистачає, а працювати у сірому кабінеті, прийма­ти гостей, у тому числі зарубіжних, якось сором­но. Бо і по кабінету судять, який з тебе господар.

Про землю не забули?

А як забудеш? При всьому при тому наш район ще й аграрний. Вирощуємо, як кажуть, і хліб, і до хліба.

А буде цьогоріч хліб?

Насамперед скажу про те, що в районі практично вся земля обробляється. І за всіма вимогами технології. Тому й із зими посіви ви­йшли у доброму і задовільному стані. Сподіває­мося, що погода не принесе несподіваних сюр­призів. Доводиться, правда, непросто. Взяти ті ж добрива. Селітра — 3500 гривень за тонну, восени була 1900. А ціна ж газу за цей час то не дуже й піднялася. Хто наживається? Це ж не вхо­дить ні в які рамки! Та люди, скажу, вірять у зав­трашній день, у спроможність нинішньої влади.

Край наш — посушливий, тому першочерго­ву увагу надаємо зрошенню, насамперед кра­пельному, яке особливо важливе для відрод­ження садівництва. До речі, садів уже маємо більше 100 гектарів... Хіба ж наше генічеське яблуко чимось поступається кримському?

А хліб, до речі, як і раніше, з Криму во­зите?

Чому ж? У нас є власний хлібозавод. І пекарі чудові, і борошно високої якості. Стараємося, щоб і ціни на заводську продукцію не галопували. Ми собі визначили головне завдання: якомога мен­ше завозити у район хлібобулочних, м'ясних і мо-, лочних виробів. А для цього потрібно насамперед відроджувати сільське господарство, виходячи з економічних умов, перспектив і потреб ринку. Буде сировина—оживе переробна галузь. Уже оживає! Уже кримчани і до нас за продукцією їдуть...

Все ж золоте дно, як мовиться, у ра­йоні — Арабатська Стрілка. Оцінюючи ку­рортно-оздоровчий потенціал вашого рай­ону, президент Європейської асоціацГі во­долікування Янка Залесакова (Словаччина) сказала: «Населення індустріальної Європи тягнеться до природи. Херсонщина багата на неповторні природні ресурси, зібрані в одному місці: лікувальні грязі, ропа, міне­ральні води, гарячі підземні джерела. За грамотного підходу це створить конкурен­цію багатьом популярним курортним регіо­нам Європи». Саме отого грамотного підхо­ду іноді, здається, не вистачало... А зараз Арабатка — уже Європа!

На піщаній косі між Сивашем і Азовським морем у недалекому майбутньому постане (у цьому я твердо переконаний) Національний бальнеологічний курорт, біля вйтоків якого стоїть доктор медичних наук, професор, Герой України Володимир Козявкін. Метод професо­ра Козявкіна дозволяє ефективно лікувати пацієнтів із дитячим церебральним паралічем, остеохондрозом та іншими хворобами опорно- рухового апарату, а також нервової системи, гінекологічними захворюваннями, шкіри тощо. Міжнародна клініка відновного лікування (м. Трускавець) є інвестором Азовської Рив'єри.

Перші корпуси клініки вже виросли і не можуть не викликати захоплення у числен­них гостей Арабатки!

За генеральним планом бальнеологічно­го курорту буде споруджено чотири комплекси з парками і пляжами. Для цього, як зазначив професор Козявкін, необхідно об'єднати зусил­ля місцевої і державної влади. Над цим і пра­цюємо.

Сейтумер Нуріддінович, а як із не менш важливим оздоровленням — місцевого бюд­жету? Погодьтеся, рекреаційна сфера для району (повторюся) таки справді золота!

Погоджуюся. Мої заступники провели зустрічі з усіма директорами пансіонатів, роз­ташованих на Арабатській Стрілці (всього їх 133, з яких працюючих 90). Майже всі оздоровниці зареєстровані за межами району. Тому ведемо роботу, щоб перереєструвалися у нас. Справа ця непроста, та й добровільно ніхто перереєст­ровуватися не хоче. Довелося з цього приводу чути таке: «У вас 80 мільйонів під ногами ва­ляється!». От і будемо ці мільйони піднімати...

Як із енергозабезпеченням арабатської курортно-оздоровчої інфраструктури? Досі «війна»?

Проблема ця не тільки не зникла, а й загост­рилася і продовжує загострюватися. У нас дуже багато людей, котрі збудували свої власні бази відпочинку, готелі, готельні комплекси. Для їх повноцінного функціонування не вистачає існу­ючих енергетичних потужностей. Потрібно вста­новити потужні трансформатори. «Херсонобленерго» ставить умову: ви нам заплатіть 7 мільйонів, і ми поставимо трансформатор. Вважаю, що це в корені неправильно. Такої суми люди не зберуть. А от платити за електроенергію за тарифами, затвердженими для державних установ, готові. Чому б не піти одне одному назустріч? І це було б по-державному. Ми б'ємося над цим питанням, а зрушити з місця не можемо. Тому сподіваємо­ся на підтримку з області й столиці.

Приїжджим — усі умови. А корінним мешканцям міста, району, населених пунктів?..

Реалізується програма газифікації. Нещо­давно 260 абонентів одержали нарешті блакит­не паливо. Сподіваюся, що тепер вони повіри­ли у наміри нинішньої влади вирішувати за­старілі проблеми. Вивчаємо і проробляємо пи­тання, щоб забезпечити газом усе місто, а також такі великі населені пункти, як Новоолек- сіївка і Партизани. У тій же Новоолексіївці, до відома, більше мешканців, ніж в усьому Іванівському районі. Будемо вирішувати питання на рівні уряду.

Плануємо відродити повітряне сполучення Генічеська з іншими містами, налагодити авто­бусне, яке нас не в усьому влаштовує.

А морська галузь?

Генічеський портопункт — ще один наш головний біль. Він, як летючий голландець: то прибився до Скадовська, то до Маріуполя, то до Бердянська... А у результаті — між небом і зем­лею. Портальні крани розібрали і вивезли, підхідний канал замулений. Оскільки японці з космічного супутника визначили, що екологіч­но чистішого місця на землі, ніж Генічеськ і Арабатська Стрілка немає, то ми вважаємо, що не вантажний порт потрібен, а пасажирський і су­часний яхт-клуб. Із Бердянським портом веде­мо переговори, але все залежить від Києва.

У вас надзвичайно багаті надра...

Це справді так. На Арабатській Стрілці відкрито сім геотермальних свердловин. їх по­трібно ставити на службу людині. Але наша бю­рократія гальмує цю вкрай потрібну справу. Спробуємо гальма ці зняти. Взяти ті ж радонові води. У них — 26—27% промислового йоду. І це при тому, що йоду в країні не вистачає. От вам ще одна стаття відродження економіки! Із надр у повітря виходить газ, який теж можна викори­стовувати.

Нещодавно, за кілька тижнів до широ­комасштабної трагедії, у складі херсонської делегації Ви відвідали Японію...

Насамперед від імені генічан висловлюю співчуття цьому талановитому,і працелюбному народові і бажаю якнайшвидшого подолання наслідків стихійного лиха. А у Японії цікавилися тим, як можна використати ще один безцінний дар — енергію сонця і вітру; Арабатка могла б виробляти енергію і на продаж, а не тільки для себе. Сподіваюся, що вже незабаром на тери­торіях Рівненської, Партизанської і Новолексіївської рад почнеться спорудження вітрових електростанцій на дармовій сировині. Її у нас — море!

А загалом місце у нас унікальне, рідкісне. Гріх, кажу, не зробити його райським куточком не лише півдня, а й усієї України.

—Дякую за цікаве, а головне оптимістич­не, інтерв'ю.