Дослідне господарство «Асканійське» впроваджує культури, орієнтовані на ринок

Нинішня весна прибула у таврійські степи із запізненням. Механізатори «Асканійського» вийшли на посівну лише в середині березня. За кілька днів посіяли ячмінь, льон, іншу яровину, яка для більшості господарств регіону вва­жається мало не екзотичною.

Головний агроном відомо­го на всю Україну господар­ства, а також завідуючий ла­бораторії агротехнологій Асканійської дослідної станції кандидат сільськогоспо­дарських наук Віктор Нижеголенко, обводячи поглядом степи, згадує минулу зиму незлим тихим словом:

Дуже багато озимини пропало. Одного озимого ріпаку 600 гектарів списали — практично 95 процентів ви­мерзло. Перезимував наче непогано, але снігу не було, морози стояли на позначці мінус 18. Щодо озимого яч­меню, то перезимувало його відсотків 65—70. Посівну за­кінчили за тиждень. Площі під ріпаком пересіяли зерновими — ячменем і технічним льо­ном...

«Прописалася» у «Аска- нійському» і така вигідна, за­требувана ринком культура, як сафлор. Уперше її посіяли десь роки зо три тому, а нині під сафлором зайнято уже 150 гектарів. У перспективі буде ще більше. Чому така увага саме до цієї культури?

Це альтернатива насам­перед соняшнику, — говорить Віктор Нижеголенко. — Вона більш посухостійка, а за еко­номічними показниками практично така ж вигідна, як соняшник. При цьому сафлор не так виснажує землю, є не­поганим попередником,тому й «розкручуємо» його.

Півтора десятка років тому саме в «Асканійському» поча­ли сіяти льон. Спочатку ця культура займала всього де- сятигектарну площу — для проби. Експеримент пере­вершив усі сподівання, і нині льон користується у госпо­дарстві такими ж «правами», як і пшениця.

Це теж дуже перспек­тивна олійна культура, — на­голошує головний агроном.

Вона має великий попит, особливо за кордоном. Торік за тонну насіння давали до 4,5 тисячі гривень. Уро­жайність льону 15—20 цент­нерів, а стабільна — десять. Льон рано збирають, це пре­красний попередник під ози­му пшеницю. Це знову ж таки альтернатива соняшнику. Його просто обробляти про­ти бур'янів. Словом, є пре­красна альтернатива іншим традиційним культурам.

А як же бути з хлібом? Деякі господарники все мен­ше і менше сіють тієї ж пше­ниці. Невже невигідно?

По правді? Пшениця дуже вигідна хіба що зерно- трейдерам,а господарствам не дуже. Тому й у структурі посівних площ вона подекуди становить усього 15 — 20 процентів. А що натомість? Соняшник! По 3—4 роки поспіль на одному місці. Відбувається вбивство землі, за яке держава мала б суворо питати.

У «Асканійському» від хліба не відмовляються. От і нині зерновий клин у струк­турі становить близько 40 відсотків — майже 3 тисячі гектарів. Господарство тра­диційно збирає по 10—12 тонн збіжжя. Минулий рік, правда, підвів — змогли взяти «лише» 8,5 тисячі тонн збіжжя. Як буде нині — побачимо. Але самі хлібороби сподіваються, що рік нинішній буде вдалі­шим.

— Запаси вологи у грунті непогані — 160—180 мілімет­рів у метровому шарі,— за­уважує Віктор Нижеголенко. — Вистачає і поживи...

Мова не лише про міне­ральні добрива. «Асканійсь­ке» — одне із небагатьох гос­подарств області, землю удобрюють гноєм. І вивозять його щороку на поля понад 100 тисяч тонн. Ось такий ре­зерв! Плюс багаторічні трави.

Головний агроном додає і таке:

— За рахунок підбору культур ми забезпечуємо природне збагачення грунту добривами. От і нині під бага­торічними травами зайнято близько 1000 гектарів. А це і корми, і добрива...

А як із новими культурами?

Про них теж не забувають. Як-не-як, а господарство ж — дослідне! От і пайза на його полях з'явилася. Що за куль­тура? Про неї — наступним разом.