З кожним десятиріччям кількість хворих на цукровий діа­бет подвоюється. В Україні, за офіційною статистикою, хворіє на цю недугу близько 6% населення, втім, реальна кількість — щонайменше удвічі більша за рахунок невиявле- них випадків захворювання. Оскільки діабет нерідко діагно­стується на вже запущених стадіях, наші читачі в листах до редакціїпросять розповісти про його особливості: типи, ме­тоди профілактики та лікування, харчування. З таким прохан­ням ми звернулися до лікаря-терапевта клінічної лікарні Су- воровського району м. Херсона Миколи ГАЙДАРЖІ.

Миколо Федоровичу, діабет зараз не є рідкістю навіть у підлітковому віці. Чи означає це, що людина му­сить кардинально перегляну­ти свій спосіб життя?

—Зараз узагалі відмовляють­ся від формулювання «хворий на цукровий діабет». Насправді на часі говорити про життя з діабе­том — порушенням обміну речо­вин внаслідок відсутності або не­правильної дії інсуліну (біоактив- ної речовини, гормону, який ви­робляється підшлунковою зало­зою), що призводить до підви­щення рівня цукру в крові.

Як проявляється хворо­ба, адже вона поділяється на кілька типів?

Основні симптоми: за­гальна слабкість, сухістЕ, у роті та шкіри, слизової оболонки, відчут­тя спраги, часте сечовипускання. Перший тип (тяжкий) виникає у ранньому, навіть дитячому віці. Здебільшого він обумовлений спадковістю, рідше — стресови­ми ситуаціями, неправильним харчуванням, надмірним спожи­ванням продуктів, багатих вугле­водами (солодощів, меду), При цьому без інсуліну хворому не обійтися. На другий тип захворю­вання страждають люди старшо­го та похилого віку. Також дають­ся взнаки спадковість, ожиріння, неправильне харчування зі зло­вживанням вуглеводами. В такому разі інсулін застосовується значно рідше. При уважному ставленні до свого здоров'я ви­явити порушення, своєчасно об­стежитися і почати лікування у ен­докринолога або терапевта озна­чає позбавитися діабету ще на ранніх стадіях.

При першому типі діабе­ту інсулінотерапія — єдиний метод лікування?

До 1921 року, до винаходу інсуліну, цукровий діабет вважав­ся вироком для хворого. Сьогодні інсулінотерапія є доступним ви­сокоефективним методом ліку­вання. Вид інсуліну, в залежності від тривалості дії їх кілька, та дозу препарату призначає лікар, а вже безпосередньо ін'єкції більшість пацієнтів роблять собі самі або їхні близькі.

Чимало діабетиків спо­чатку з пересторогою став­ляться до ін'єкційного інсуліну.

Так, тому хочу дещо пора­дити початківцям. Перші ін'єкції слід довірити фахівцям, вислу­хавши відповідні консультації щодо подальшого самостійного введення інсуліну. Адже якщо цей підшкірний укол зробити надто поверхнево, то засвоєн­ня препарату може бути непередбачуваним, а місце уколу — болючим. Тож лише з часом на­працьовується правильна тех­ніка введення і обираються най^ зручніші для ін'єкції місця (їх потрібно міняти): живіт, стегна, плечі. Інсулінозалежні люди ма­ють дотримуватися відповідно­го способу життя.

—Тяжкі стани внаслідок не­правильного або несвоєчас­ного введення інсуліну іноді застають хворого в громад­ських місцях. Стороннім може здатися, що людина напідпит­ку, а насправді їй потрібна не­відкладна допомога.

Гіпоглікемія, коматозний стан іноді настають у хворого в транспорті, на ринку чи просто на вулиці. Спровокувати їх мо­жуть передозування інсуліну, цукрознижуючих препаратів, недоїдання, ниркова недо­статність, фізична перевтома, деякі ліки, алкоголь тощо. Про­являються ці стани підвищеним потовиділенням, тремтінням в тілі та кінцівках, надмірною слабкістю, втратою зосередже­ності, порушенням зору та по­силеним серцебиттям. Такій людині потрібна термінова до­помога: якщо вона за кермом — допомогти зупинити авто­мобіль, вдома — відвести від балкона чи розігрітої плити, убезпечити від падіння. Щоб підняти рівень глюкози в крові, достатньо дати хворому кілька шматочків цукру, цукерку або солодкої води. Якщо симптоми за кілька хвилин не зникають, необхідно викликати «швидку». Хворому важливо правильно розподіляти прийом їжі впро­довж дня і завжди носити при собі картку діабетика.

Не менш тяжкими, а іноді й незворотними, є ускладнен­ня при цукровому діабеті.

Слід пам'ятати, що голов­на їх причина — запущені стани, тривале підвищення рівня цукру в крові без відповідного ліку­вання, від чого потерпають су­дини та нервова система. У та­ких хворих часто трапляються інфаркти та інсульти, знижуєть­ся гострота зору, що веде до сліпоти. Виникає діабетичне ураження нижніх кінцівок, при мікротравмах з'являються ви­разки, що призводить до ганг­рени та ампутації.

— Дотримуючись дієти, на що слід звертати увагу діабе­тику: чим себе балувати, а що категорично виключити з меню?

—Правила здорового збалан­сованого харчування дозволяють уникнути хвороби. Діабетику, як виняток з правил, можна з'їсти і цукерку, і шматочок шоколадки, але за рахунок, скажімо, неспо- житих хліба, картоплі, круп'яних виробів. Натомість овочі та фрук­ти мають бути неодмінними скла- довими раціону. Рекомендую вживати їх щоденно, оскільки вони містять мало вуглеводів, низькокалорійні та дуже корисні. З круп краще віддати перевагу гречаній, вівсяній та перловій, хліб — житній та з висівками, можна сухарі та нежирне печиво. М'ясо можна вживати щоденно, однак нежирних сортів і бажано варене (курка, кролик, яловичи­на). Риба та молочні продукти теж мають бути нежирними. Яйця — 1—2 на день. Із жирів можна доз­волити собі тваринне масло — 25— ЗО г на день, 70 г рослинної олії у різних стравах. Діабетикам можна пити і каву, і чай. Головне — не зловживати і слідкувати за своїм станом. А ще пам'ятати, що діабет не терґіить самолікування і нетрадиційних методів зцілення.