16 квітня (минула субота), в обласному центрі відбувся ярмарок, присвячений Великодню(?).

Незважаючи на те, що до головного Християнського свята був ще цілий тиждень, міська та обласна влади, об'єднавши зусилля вирішили — час! І ярмарок «закипів», «загуркотів», «завирував» у всіх мікрорайонах обласного центру.

Напередодні до нашої редакції надійшла інформація, яку надіслали одразу дві прес-служби: міської ради та облдержадміністрації, і в тій, і в іншій мова йшла про організацію та про­ведення ярмарку, і там, і там досить красномовно запрошували до покупок.

Особливо відзначилася насиче­ністю та різнобарв'ям прес-служба міської ради: «Херсонський міський голова Володимир Сальдо запрошує вас 16 квітня, з 7 години ранку на передсвятковий Великодній ярма­рок». Читаєш, і одразу уявляєш, як Володимир Васильович власноруч приготував все те, чим на ярмарку збиралися торгувати (і одразу стає зрозумілим, чому саме зараз мер пішов у відпустку — готував для всього міста, а не на лижах катався у Куршавелі, як плескають злі язики).

У посланні від ОДА, все було більш скромнішим (мабуть у пана Костяка на відміну від пана Сальдо роботи більше, от він і не встиг все приготувати сам, а заступники не здогадалися допомогти патрону), там просто зазначали перелік про­дуктів та продукції, що реалізувати- меться на ярмарку та адреси, де вони відбуватимуться.

При цьому, у телефонному режи­мі, кореспонденту нашої газети так і не вдалося з'ясувати, а кого все ж слід вважати організатором акції: ОДА чи міську владу? Кому «дякува­ти», або кому роздавати на «горіхи»? «Злилися у єдиному екстазі»!

Ярмарок, це звичайно гарно і до­бре, у першу чергу тому, що саме на ярмарках можна придбати товари за більш низькими цінами та й товарів повинно бути значно більше, отже теоретичні плюси, що спонукали нас податися на ярмарок — товари та ще й за низькою ціною — були...

Але: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди», і зовсім «Не так сталося, як гадалося» — два головних вражен­ня від кількагодинного ходіння та спостерігання.

Ціни на ярмарку були такі ж, як у будь-якому магазині Херсона, у чер­гах періодично лунало: «Та тут навіть дорожче! Що ж це за ярмарок?». Найбільше мабуть були розчаровані пенсіонери, які хотіли придбати на Великодні свята хоч трохи харчів.

Але дізнавшись про ціни на продук­цію: дивувались, скаржились... та все ж, щось-таки купували.

До вашої уваги перелік продукції, яку повинні були виставити на про­даж (за повідомлення від ОДА): «Під час проведення ярмарку мешканці та гості обласного центру зможуть придбати м'ясні та ковбасні вироби; цільномолочну продукцію; сир, моло­ко розливне, яйця; м'ясо птиці: качки, гуси, кури; м'ясо свинини, баранини; борошно, хлібобулочні вироби; олію, крупи в асортименті; мед та висівки, овочі (картоплю, буряк, моркву, цибулю), томатну пасту, макаронні вироби, кондитерські вироби, рибу, ранні овочі, овочі квашені, фрукти, мінеральну воду, вина та коньяки, напівфабрикати (пельмені, вареники) а також саджанці».

Ми уважно досліджували обі­цянки і наявність товарів із декларо­ваного списку. У продажу не було... ранніх овочів. Ані редису, ані огірків, ані зелені — не було де купити на ярмарку, як це не дивно, для столиці Південної Таврії,

Та це було не головним, що ми так і не знайшли. А не знайшли ми для себе відповідь на головне пи­тання: навіщо влаштовувати продаж продуктів харчування до Великодня аж за цілий тиждень до цього?

Навіть з переліку «запропо­нованих» харчів добре видно, що більшість з них швидко псується і термін їх вживання у їжу обмежений.

Та, можливо, ми чогось не розу­міємо, і організатори ярмарку (а хто саме його проводив ми навіть під час ярмарки не дізналися) мають якісь спеціальні знання, переконання та дозволи на реалізацію всіх продуктів від міської СЕС? Нічого подібного! Скажемо вам більше: у відповідних відділах міської санітарно-епіде­міологічної станції навіть не знали про проведення подібних заходів на території всього міста.

- Нас даже никто не предупредил, не поставил в известность. Про ярмарку мы узнали из газет. Ни одного до­кумента на разрешение проведения подобного мероприятия нам никто не присылал, — розповіла нам у телефонній розмові завідувачка від­ділом гігієни харчування міської СЕС Любов Данилюк.

А як же узгодження на ведення виносної торгівлі? Як контроль за терміно виробництва та реалізації їстівної продукції? Як перевірка тих, хто торгує щодо дотримання санітар­них норм та правил?

Що ж стосується їстівних влас­тивостей кожного продукту, то у кожного є певний термін — під час якого він (напівфабрикат або готовий продукт) повинен бути приготований, збережений та спожитий.

Для невідомих організаторів зазначимо, що на території України існують цілі «Держстандарти», в яких чітко розписані терміни реалізації «Готової продукції та напівфабрикатів у мережах роздрібної торгівлі та спо­живчого ринку, кулінаріях, їдальнях, ресторанах»,

Наприклад, ковбасні вироби, у натуральній оболонці, повинні бути реалізовані упродовж 48- 72 годин, з моменту виготовлення. Хліб так само має обмежений термін спо­живання: пшеничний — 24 години, житній — 36. Молоко повинно бути вжито не пізніше, як через 36 годин, сметана через — 72 год.

Якщо на ярмарках не було пра­цівників СЕС, і вони не надавали дозвіл на ведення торгівлі, то ми навіть теоретично собі не можемо уявити: а за який термін до дня продажу все це, що там продава­ли, було вироблено? Чи було воно придатне для реалізації? Чи були у тих, хто торгував м'ясом, сиром, рибою — санітарні книжки? Чи немає у когось із тих торгівців, тих самих захворювань, які минулого тижня» «поклали» до лікарень кілька десятків дітей??? А Прокуратури змушені були відкривати карні справи!

Не знайшли ми поміж тим, хто продавав та тими, хто купував, від­повіді на ще одне болюче питання: а навіщо було влаштовувати «Велико­дній ярмарок» за 168 годин до свята? Адже якщо хтось і насправді ризикне, і придбану ковбасу, рибу або кра­шанки «прибереже» до Світлового Христового воскресіння, то чи не зустріне він у своєму житті останню Христову неділю?

Гарна господиня, скоріш за все, купує свіжі напівфабрикати з яких і готує свіжу їжу для своїх домочад­ців... які у свою чергу вживають її свіжою. Але! З 18 квітня почався Білий тиждень — останній тиждень Великого посту перед Великоднем,, який є найбільш щодо вживання скоромної їжі. Надворі найсуворіший піст,, а влада пропонує смачненько попоїсти!

Невже нелогічним було б провес­ти ярмарки у п'ятницю, або у суботу, що передують Світлому Христовому воскресінню? Коли «гарні господині» насправді закуповують продукти та готують страви, з якими йдуть до церкви, а потім сідають за святко­вий стіл і розговляються після семи тижнів Посту?

Виявляється, що й на цьому пи­танні місцева влада не розуміється.

Походивши по ярмаркових рядах, ми покинули їх із внутрішнім переконанням, що для НЕВІДОМИХ ор­ганізаторів «дійства» було головним не догодити людям: «Бути ближче до людей і зробити їхнє життя кра­щим вже сьогодні», а себе потішити звітами нагору: «Ми -почули! Ми — провели! Ми — підвищили!».

А те, що ті продукти зіпсуються, або через їх вживання людина може отримати харчове отруєння, то це нікого не цікавить...

Цікаво, а дружини Миколи Миколайовича та Володимира Васильовича на «передсвятковому ярмарку» щось до свого столу придбали? Чи будуть керманичів міста та області годувати тими самими продуктами, термін придат­ності яких закінчився ще тиждень тому???