«Новий день» у Новоукраїнці Новотроїцького району читають майже всі жителі села, яких, за словами голови Володимиро- Іллінської сільської ради (насе­лений пункт знаходиться на її території) Володимира Шев­ченка, залишилося 27 чоловік. А колись їх було більше сотні. Повиїжджали новоукраїнці з рідного села у пошуках кращої долі. Залишилися переважно літні люди — віку у рідних домів­ках доживати. Пенсіонерки Надія Кузьменко і Катерина Гар­бузова згадують, яку радянські часи у селі були магазин, клуб, парк, ставок, свинарник, вівчарня, телятник. Тоді Новоук- раїнка мала три вулиці. Зараз одна залишилась. Офіційна її назва —Мостова. Місцеві нази­вають вулицею вдів. Це через те, що мешкають на ній пере­важно самотні жінки-пенсіо- нерки. Будинки у Новоукраїнці чи не найдешевші у районі. Ба­бусі розповідають, що з села недавно виїхало подружжя, яке за свій просторий цегляний бу­динок з міцними сараями і заасфальтованим подвір'ям вторгуїало... 4000 гривень. Бу­динок під розбір купили заїжджі комерсанти. Продати ж його комусь під житло — просто не­реально. Ну хто захоче жити у селі, де немає ні роботи, ні культурного відпочинку? Навіть зв'язок зі світом і той з «пере­боями». Від райцентру Новоук- раїнка розташована за-65-км, розміщена вона не на жвавій трасі, а у степах. Тож гості з інших населених пунктів тут у дивовижу. Про новини у дер­жаві новоукраїнці дізнаються з телевізорів, про обласні — з «Нового дня». Частина меш­канців села його передплачує, інші купують у сусідній Ново- репівці. До останніх належить Ольга Карегіна. Жінка працює кухарем у Новорепівській ЗОШ і отримує за свою працю... 450 грн. Разом з сином тримає у господарстві корів, але прибу­ток з них невеликий (зараз за літр молока покупці з Ново- троїцького молокозаводу дають трохи більше 2 грн.). Тож економлять селяни на чому можуть. Жінці навіть важко одразу викласти всю суму за передплату, тому і купує газету у Новорепівсько- му відділенні зв'язку.

В Ольги Миколаївни дуже болить душа за рідне село, яке, якщо не зміниться ставлення держави до сільського госпо­дарства, протримається ще років 10—20. Ажаль! На цих зем­лях створено всі умови для успіш­ного ведення землеробства. Грун­ти тут схожі на чорноземи. Рані­ше колгоспники на них отриму­вали рекордні врожаї пшениці і кавунів. Зараз же вони нашим співвітчизникам не потрібні — на них господарюють... іноземці. ПП «Агро-Атлас» і ТОВ «Агроаль- янс» мають у користуванні 1604,23 і 2239,35 га відповідно. Орендну плату, за словами володимиро-іллінського сільсько­го голови вносять вчасно, але поняття про рослинництво ма­ють поверхове. Торік, наприк­лад, всю орендовану площу за­сіяли гарбузами. Збирали їх спеціальними комбайнами. Од­нак довести справу до кінця за­вадили часті дощі. Огудина, яка» не встигла висохнути, намотува­лася на барабани комбайнів і за­бивала жатки. Зрештою турки плюнули на цю справу, пожалі­лись на негостинну Таврію своє­му богу і покинули ті гарбузи. Так вони і пішли під сніп..

Перед в'їздом у село вста­новлено православний хрест (на фото). У переносному сенсі хрест скоро можна буде поставити і на самій Новоук­раїнці. Та хіба на ній одній?!