27 квітня в Херсоні відбулась прес-конференція, на якій неурядові громадські організації обговорю­вали проблеми захворюваності на СНІД. Херсонщина кілька років була першою в рейтингу по Україні з найвищими показниками цієї епідемії, зараз же, як стверджують пред­ставники громадсь­ких організацій, ситуація змінилась на краще, дещо стабілізувалась, хоча люди все одно про­довжують хворіти. Крім цього, наша об­ласть чи не єдина в Україні може показа­ти реальний резуль­тат профілактики та боротьби з СНІДом. Співпрацює з неурядовими організаціями, що справді можуть допомогти людині, хворій на ВІЛ-інфекцію, лише обласний Центр соціальних служб для сім і, дітей та молоді, директор якого Дмитро Муценко упевнений, що без допомоги громадських організацій зараз державі не впоратись, і саме завдяки їхній роботі населення отримує достатньо інформації про епідемію.

- Последний социологическим опрос в области, который был пра­веден среди молодежи в возрасте от 15 до 24 лет подтвердил, что информированность населения воз­росла, — зазначає Дмитро Муценко.

- Результаты исследования говорят сами за себя: 38,5% опрошенной молодежи хорошо информированы в вопросах передачи и профилактики ВИЧ-инфекции. Этот показатель выше, чем в среднем по Украине. Но есть и обратная сторона этого вопроса: как бы ребенок не был хорошо осведом­лен в этой теме, 18 % всех наших детей до 15 per уже вступают в поло­вой контакт. И этим они, конечно же, рискуют».

Як зазначають (фахівці з громадських (організацій, що за­ймаються ВІЛ СНІДом на Херсонщині, про­блеми цієї епідемії багатогранні. Перш за все, це робота з людьми, які опинилися у складних життєвих си­туаціях, забезпечення їх необхідними препаратами та медикаментами. Недоопрацьованим залишається лише одне питання, Хоча наше населення і поінформоване щодо проблем інфекції, але ставлення соціуму до ВІЛ-інфікованих людей залишається негативним, Пересічні громадяни і досі не сприймають хво­ру на СНІД людину, як рівного. Часто трапляється так, що ВІЛ-позитивних не приймають у колективі, і тоді вони відсторонюються від оточуючих, по­чинають вважати себе гіршими від інших. А суспільство, в свою чергу, сприймає це як стереотип: «Людина хвора — значить я можу теж зара­зитися, тому краще я буду триматись подалі».

За словами людей, які працю­ють над проблемами ВІЛ-інфекції на Херсонщині, профілактика СНІДу — це не окремий вид діяльності, ця робота тягне за собою і інші болючі питання: захворювання на туберку­льоз, складні ситуації в колективах та родинах, проблеми наркоманії.

Крім неурядових організацій до цієї проблеми нещодавно до­лучилися і представники різних релігійних конфесій. Зі свого боку, вони теж обіцяють допомогти людям, хворим на СНІД. Навіть представники різних релігійних направлень досягли згоди у цьому, бо за їхніми словами, у такому про­блемному і важливому для держави питанні, не може бути жодних бого­словських дискусій.

Спеціалісти громадських організацій називають людей, які захворіли: «наші клієнти». І це справді так, адже державних коштів на всіх ВІЛ-інфікованих не вистачає. Це зна­чить, що для людини, яка лікується за гроші держави, може раптом не вистачити медикаментів. А перерва у лікуванні, за словами медиків, може призвести навіть до летальних випадків.

Виходить, що люди з позитив­ним ВІЛ-статусом потрібні лише благодійникам та громадським організаціям, які у свою чергу опікуються людьми, хворими на СНІД, теж не «просто так», а за кошти надані (у більшості випадків) Між­народними благодійними фондами.

Прикро, що у державних скринях для таких людей, гроші знаходяться дуже рідко.