ВВАЖАЄ ВОЛОДИМИР ТАТАРЧУК, ЯКИЙ ВЖЕ 19 РОКІВ ЗАЙМАЄТЬСЯ ФЕРМЕРСТВОМ

Володимиру Іллічу, жителю Громівки, заслужений відпочинок ще тільки сниться. Не встиг скосити пшеницю і ячмінь, як вже потрібно готуватися до збирання соняшнику. Потім -до нових врожаїв. Так, майже цілий рік, чоловік займається важкою фермерською працею. Утім, не зважаючи на свій 60-річний вік, планів має ще багато і кидати улюбленої землеробської справи не збирається...

БЕЗ ЗЕМЛІ ЖИТТЯ НЕ УЯВЛЯЄ

Працювати на власному клаптику землі, дихати сільським повітрям й мати гарний виноградник уродженець Молдови Володимир Ілліч Татарчук мріяв ще в юності. Першим кроком до втілення своєї мрії у життя стало навчання в Одеському сільськогосподарському інституті. Там, завдяки наполегливому навчанню й заповітній мрії, отримав «червоний» диплом і фах «економіст-бухгалтер». Зустрів у стінах альма-матер й свою майбутню дружину — Тамару Петрівну, корінну жительку Громівки. Тож по завершенню навчання поїхав за нею. Так із 1978 року майбутній фермер й оселився на таврійських землях.

Працювати пішов у колгосп ім. Леніна економістом. Чоловік пригадує, що тоді колишній його керівник Микола Федорович Калайтан із задоволенням і радістю взяв на роботу молодого фахівця. Тим більше, що із цією справою познайомитись довелося дещо раніше: ще навчаючись, проходив практику саме в цьому господарстві. Йшов час, чоловік опановував навички господарювання... А у 1992 році, після реформування колгоспів і радгоспів, Володимир Ілліч став одним з перших, хто пішов «на власні хліба».

Отримавши 50 га землі, Володимир Татарчук розпочав свою хліборобську справу.

- Починати, — пригадує фермер перші кроки господарювання, — доводилося з нуля. Мені було важко, бо окрім землі, голови і рук нічого не мав. Посіяв пшеницю. Землю обробляв самотужки, іноді навіть ночував у полі. Через рік помаленьку почав купувати техніку. Так з'явився перший трактор. Тепер для обробітку землі маю все необхідне.

Вже незабаром любов до землі, неабияка працьовитість й наполегливість принесли бажані результати:

Володимир Ілліч зміг «піднятися на ноги й розправити крила».

ВАЖКА ПРАЦЯ ХЛІБОРОБА

Щоправда, втримати все те, що маєш, каже Володимир Татарчук, сьогодні надто важко. Особливо «маленьким» фермерам. Раніше аграрії не мали жодних проблем з продажем зерна — врожай забирала держава, коштами на посівну допомагала теж вона. Нині ж завдання посіяти, удобрити, обробити, зібрати та продати повністю лежить на плечах виробника.

- Тоді ще існувало держзамовлення. Вирощене зерно ми здавали на елеватори, отримували гроші й не мали ніяких проблем з реалізацією. Зараз все змінилось. Окрім того, що його треба виростити, думаєш ще і як вигідніше продати. Зараз кожен розраховує лише на свої сили, виживаємо як можемо, — розповідає Володимир Ілліч.

Взяти кредити в банках теж практично нереально: зависокі відсотки, значна застава й нестабільні врожаї не дозволяють. Техніка у фермера здебільшого стара. Про придбання сучасного імпортного комбайна він тільки мріє. На останній трактор, який придбав минулої осені, збирав років з 10, згадує господар. Тож, нову напевно вже й не купить. Та і не потрібно.

- Того, що я сьогодні маю, мені і моїй родині цілком вистачає, — хвалиться Володимир Татарчук. — За роки свого фермерства я зміг вивчити дітей, забезпечити їх житлом. Адже добробут сім'ї для мене, як і напевно для будь-кого іншого, завжди був на першому місці.

І все в їх родинному гніздечку так, як і повинно бути в нормальній сім'ї: панують повага, злагода й затишок...

Сьогодні Володимир Ілліч Татарчук — відома у районі особистість. Він — активний депутат Громівської сільської ради. Завжди стоїть на захисті громади й усі- ляко їй допомагає. Чоловік переконаний: кожен благородний вчинок повертається сторицею. Скільки хороших справ зробить людина — такі шанси має досягти в житті успіху. Та й мешканці Громівки відгукуються про нього як про доброго господаря, вмілого фермера, розповідають не лише про його ділові якості, а й — про людяність, моральність, чуйність, готовність прийти на допомогу.

МРІЇ ФЕРМЕРА

Щоб мати добрі врожаї й непогані прибутки, працювати в полі Володимир Татарчук готовий і в свої 60. Попри всі труднощі сучасного фермерства, він й надалі годуватиме себе й допомагатиме іншим. Каже, улюблена справа додає йому сил і бажання.

Якщо майбутнє збіжжя видасться багатим, радітиме душа хлібороба, коли ж не вродить — Володимир Ілліч теж не падає духом. Він знову береться за нелегку споконвічну працю, аби закласти надійну основу вже майбутнього врожаю.

Мріє фермер лише про те, щоб держава хоч трохи підтримувала аграріїв. Щоб для вирощення сільськогосподарської продукції пальне було доступним. Зараз за тонну солярки доводиться віддавати мало не 10 (!) тонн продовольчої пшениці.

- В нашій державі, на жаль, планувати нічого не можна, — говорить Володимир Ілліч. — Я, як господарник, хочу стабільності, порядності, чесних партнерських відносин та відсутності бюрократичної тяганини. Це все тільки заважає. А так готовий йти вперед і вперед!

Оптимізму фермера можна лише тільки позаздрити. Він один із тих, на кому нині і тримається сільське господарство. Хочеться лише, щоб таких завзятих і відданих своїй улюбленій справі людей в нашій державі було якомога більше.