Майже 35 років тому батько подарував Віктору Коденцеву на весілля три вулики з бджолами. Тоді Віктор Федорович ще не знав, що бджільництво стане справою його життя.

«РАЙ» НА ЗЕМЛІ

Густі зарослі акації віночком обрамлюють хвойний ліс, піняться буйним квітом. Аромат пливе такий — не надихаєшся. А над гронами білосніжної акації літають бджоли, у променях сонця схожі на золоті іскорки. Тх мірне дзижчання зливається з пташиним щебетом, створюючи неповторну мелодію, яку може відтворити тільки природа.

«Оце, мабуть, і є рай на землі», — думає Віктор Коденцев, спостерігаючи цю чарівну картину. Сюди, під Цюрупинськ, на 10 днів (на період цвітіння акації) він разом із колегами-пасічниками привіз бджіл для медозбору. Отже — 10 днів чудового відпочинку, спілкування з природою, коли сприймаєш довкілля душею.

Чоловік приліг перепочити на зелений оксамитовий килим молодої трави і подумки повернувся в минуле...

...Через кілька років його маленька пасіка із трьох вуликів виросла до дев'яти. За весь сезон він отримував бідон меду і вважав це удачею. Бджільництво було тоді справою другорядною, котрій приділяв лише трохи вільного часу, адже мав основну роботу, працював на різних посадах. Починав свій трудовий шлях інженером- наладчиком насосної станції, з цією професією не розлучався майже 20 років. Потім викладав у ДТСОУ; працював у сільгоспуправ- лінні, районному центрі зайнятості... Та у 2002 році Віктор Федорович залишився без роботи. Отоді й вирішив розвивати пасіку.

Тепер він знає напевно: бджільництво — то нелегка праця й складна наука, якій довелося наполегливо навчатися. Для цього перечитав купу літератури, спілкувався з досвідченими бджолярами, брав у них практичні «уроки». На це пішов не один рік. Зате тепер у своєму саду сім'я Коденцевих має 47 вуликів, в яких — більше 60-ти бджолосімей.

Втім, «у саду» — досить умовна «прописка» вуликів. Починаючи з травня і аж до середини вересня вони «подорожують» не тільки по району, а й по області. Торік, скажімо, довелося здійснити за сезон вісім переїздів! Спочатку бджоли збирали рапсовий мед, потім мед з акації, гірчиці, кореандра, соняшника і завертали медвяні «жнива» на полях з гречкою.

Звісно, одному пасічнику вершити багатокілометрові переїзди та тривалі щедрі медозбори не під силу. Тож їх згуртувалося п'ятеро бджолярів: окрім Віктора Кодинцева — Олександр Полшков, Леонід Бондаренко, Сергій Лузан та Геннадій Стоцький. Маючи на п'ятьох 200 вуликів, вони увесь весняно-літній сезон «кочують» разом зі своїми бджолами.

Проте, «прилаштувати» пасіку біля квітучого поля не так просто. Найперше, треба домовитися з його господарем, переконатися, що посіви не оброблятимуть небезпечними хімікатами. А домовитися вдається не завжди. У цьому році, наприклад, не зважаючи, що гречана крупа вартісна, отже — культура вигідна, її посіяли тільки два сільгоспвиробники району. Перший категорично відмовив бджільникам у «квартируванні» поблизу його поля. Відповіді другого довелося чекати. Вже збиралися їхати за межі району, коли таки отримали «добро» і перевезли бджіл до Софіївки. Чому сільгоспвиробники не завжди охоче йдуть на контакт — незрозуміло. Адже близьке сусідство бджіл — запорука високого врожаю! За кордоном, читав, нерідко тримають бджіл не заради меду, а заради іншого бізнесу: фермери наймають пасіки для опилювання рослин, сплачуючи за це великі гроші...

«ЯКБИ МІЙ БАТЬКО ВСТАВ»...

Наразі під час кожного медозбору Віктор Федорович, як і його товариші — досвідчені пасічники, качає щонайменше по бідону з вулика. «От якби мій батько встав і подивився на такий медовий «урожай!» — каже чоловік. Колись його тато Федір Михайлович вважався одним із кращих у Сиваському пасічників, а не мав і чверті того, що сьогодні є в сина. У чому секрет? У знаннях та новаціях, що їх сьогодні використовують любителі бджіл, у пошуках вдосконалення «медової» справи. Наприклад, коли нею вже остаточно вирішив займатися серйозно, чоловік спеціально поїхав у Чернівці за карпатськими бджолами. Виклав за них чималі гроші, але вже наступного року переконався, що віддача від карпатських бджіл у чотири рази більша, ніж від звичайних! Одразу поробив від водки, почав їх розвивати...

...Солодкий, корисний, запашний, лікувальний мед ллється і ллється золотавим струмочком, наповнюючи бідони. А бджоляра разом із радістю та задоволенням проймає тривога: чи зможе він реалізувати його? Адже реалізація меду — основна проблема тих, хто тримає бджіл. Місцевий ринок завжди насичений і перенасичений ним. Друзів і родичів пасічник пригощає медом; небагато його купують знайомі. Куди дівати решту?

Уже кілька років поспіль Віктор Федорович їздить продавати «солодке диво» у Севастополь. Тижнями там квартирує, платить немалі кошти за тимчасове житло, харчування; годинами простоює на ринку...Так, вигода безперечно є, інакше ніхто б не тримав бджіл, але справа це досить затратна. Треба постійно майструвати вулики, купувати рамки, віск, спеціальний інструмент, ліки для бджіл та засоби проти шкідників, виписувати маток у селекціонерів... А один переїзд (як правило, протяжністю у десятки кілометрів) коштує в середньому дві тисячі гривень...Отже, кількість меду залежить від «інвестицій», які вклав господар у пасіку.

Якось видалася холодною зима. Весною, коли вулики розпакували, виявилося, що у декого з пасічників бджоли захворіли на варитоз — втратили крила, які «зносилися», коли крихітні трудівниці безперервно махали ними, наганяючи потрібну температуру й обігріваючи вулики. Бджола без крил — безпомічна комаха. Бджільники, побідкавшись, практично заново починали розводити медунок. У Віктора Коденцева тоді бджоли вціліли, але, зрозумівши, наскільки важливо забезпечити їм комфортну зимівлю, він, за прикладом місцевих бджолярів-винахідників, сконструював систему, підвівши обігрів до кожного окремого вулика! Це також потребували і грошей, і часу.

СОНЦЕ В БАНЦІ

Окрім меду, Віктор Федорович пропонує людям і бджолопродукти (пилок, маточне молочко, прополіс), і ліки, які виготовляє сам за рецептами знаних цілителів. Якось, розповідає, запропонував на севастопольському ринку жінці, котра розповіла про свою хвору на важку форму туберкульозу доньку, настій із великої воскової молі від цієї недуги. Та скористалася порадою, а коли чоловік приїхав реалізовувати мед наступного року — прийшла зі сльозами вдячності: її донька одужала і вже чекала дитину!

Від кожної хвороби пасічник пропонує ліки, виготовлені за окремим рецептом. їх він не вигадує і не експериментує: має багато спеціальної літератури, яку ретельно вивчає і слідує мудрим порадам досвідчених знавців бджільництва. Сам користується цими ліками, давно забувши про аптечні пігулки, і рідним рекомендує.

До речі, дружина Валентина і сини Федір та Віталій допомагають чоловікові в нелегкій справі на пасіці. Це тільки невігласи думають, що бджільництво — легкий заробіток: бджоли носять мед, а ти лиш встигай його викачувати з рамок та продавати. Надправді медозбір — лише прелюдія «медової симфонії». Ще до настання холодів кожний вулик треба ретельно передивитися, навести в них лад, видалити шкідників, «підсилити»

бджолосім'ї тощо. Потім — як слід утеплити. Узимку — перетопити віск, підготувати нові рамки. З настанням тепла бджіл підгодовують, знову переглядають вулики. А коли зацвітають перші квіти — починається робота без спочинку та вихідних...

Аби мати достатньо сил для такої роботи, Віктор Федорович займається спортом. Власне, він все своє життя веде здоровий спосіб. Його день починається рано- вранці на стадіоні, де він бігає, робить зарядку. Це — для тіла. А потім починається «зарядка» для душі — спілкування з бджолами, цими незбагненно розумними комахами, надзвичайно працьовитими й дисциплінованими. «От, якби люди так жили, як бджоли! — мріє чоловік. — Який би порядок та злагода панували в суспільстві й на землі в цілому!».

...На маленькому столику — кухоль води та банка з медом. Промені просвічують її наскрізь і здається, що в банці — рідке сонце. Бджоляр милується мальовничим степовим краєвидом: нещодавно його пасіка була поблизу соняшникового поля, наразі — біля гречаного, що нагадує білопінні морські хвилі. Серце пасічника б'ється ніби в унісон з природою. І він переконаний: тільки заради цього варто тримати бджіл, бо вони — не лише приносять мед, а й налаштовують на гармонію з цілим світом...