У свої повноправні права вступив останній місяць зими — лютий. І погода продовжує лютувати, випробовувати на міцність мешканців не тільки України, а й всієї планети. На південних теренах, після снігопадів та тріскучих морозів, ненадовго повернулося тепло, розтопивши частину льодових запасів. Теплі дні в лютому нагадали, що весна не за горами, як і те, що другий тур президентської виборчої кампанії зовсім скоро — 7 лютого.

Кандидати продовжують лякати виборців приходом до влади свого опонента, і це вже стало українською традицією: хто кого більше залякає. Більшість українських виборів відбувалося за схемою, коли голосують за меншє зло. З часу створення української держави влада зробила не багато для того, щоб утвердити справедливі правила співіснування для громадян країни. Олігархічні клани, що влаштувались на всіх щаблях державної машини, на свій розсуд розпоряджаються багатствами країни, замовляючи правила гри. І поки що це зачароване коло залишається замкнутим. Тому з кожними виборами країна постає перед новими викликами, що неодміно приводять до перерозподілу державної власності та посилення впливів одних та послаблення інших. Страхи стають одним із елементів виборчих технологій. Нині, мабуть, усе ж страх більше пройняв Віктора Януковича, бо на теледебати він не прийшов. І чого в цьому більше — страху одного із кандидатів чи його команди, нині прогнозувати важко. М'яко кажучи, ляпи, які в останній час допускає Віктор Янукович, дають приводи для страхів його політтехнологам. Вони не додають йому дивідендів і дають змогу тим, хто не визначився, зробити вибір, знайшовши свою нішу для власного вибору. Бо важко собі уявити, щоб політик такого рівня приписав Чехова до українських поетів, а мешканців Львова назвав «кращими геноцидами» країни. Хоч і раніше Янукович допускав немало різних ляпів, тому однозначно йти на теледебати було досить небезпечно, бо навіть через відсутність опонентів у студії кандидат може таке сказати, що хоч стій хоч падай. Але це не зменшує кількості його прихильників. Кандидати в останні дні, здається, роблять неможливе, щоб переконати тих, хто ще не визначився, голосувати на свою підтримку. Аргументів уже залишилось небагато і здивувати українців новою інформацією досить складно. І тепер кожен із нас має зважити свої аргументи «за» і «проти» і, якщо він навіть голосував за іншого кандидата, зробити свій вибір. При будь-якому іншому голосуванні це буде голос на підтримку опонента. Не завжди такий вибір може дати добрий результат. Скільки б ми не переконували один одного, що у багатьох негараздах сьогодення винна помаранчева команда, це не зовсім так. Бо влада по черзі була то у одного кандидата на вищу посаду в країні, то в іншого. Робити різкі кроки в керівництві країною швидше за все не зважиться жоден із претендентів на посаду Президента України, ніхто не зможе різко змінити існуючий баланс сил у суспільстві, хоч певне протистояння у команд кандидатів залишаться. Важливо для країни, щоб по завершенні президентського марафону переможений визнав свою поразку, що стане підтвердженням того, що демократичні зміни в країні відбуваються і вони набирають незворотних форм. Складність політичних процесів у країні визначається і розбалансованістю владних інститутів. Конституційна реформа 2004 року, що внесла політичний хаос у життя країни, не знайшла свого логічного завершення, а основні політсили не знайшли у собі волі утвердити її повноцінні зміни. Нині президентська посада, за яку йде така запекла боротьба, має більше декларативні форми, але, отримавши її, дехто буде намагатися змінити правила гри. Раніше вистачало досить парадоксальних і незрозумілих рішень у стінах українського парламенту. Нині парламент став заручником конституційних змін та одним із елементів нестабільності в країні. Багато рішень не відповідають принципам демократичного суспільства. Так, коаліція в парламенті ніби є, а голосування за звільнення члена уряду відбувається голосами тієї ж коаліції, що важко собі уявити в країнах сталої демократії. Закон, на жаль, не став домінантою як у житті суспільств, так і нашого політикуму. Кожний, особливо в передвиборний період, намагається його використовувати на свій розсуд. Тому і виникає маса непорозумінь, що використовуються політиками для дискредитації своїх опонентів. Завершення президентської виборчої кампанії може або сприяти розв'язанню багатьох наболілих проблем, про які так багато говорять кандидати, або лише загострити їх. Нині багато в чому їх розв'язання буде залежати від кожного з нас і від рішення, прийнятого на користь одного з кандидатів. Більшість усе ж має схилитися до рішення, що необхідно підтримати кандидата з Майдану, як найбільш ідеологічно близького до продовження розпочатих реформ. Зупинка або зміна курсу країни нічого доброго нам не обіцяє. Лише програма кандидата у Президенти Юлії Тимошенко дає змогу забезпечити розвиток української мови, енергетичну незалежність України, вступ до Євросоюзу та демократичні перетворення в країні. Народний Рух послідовно виступає за підримку єдиного кандидата від демократичних сил і робить усе, щоб він здобув заслужену перемогу. Україна в чергове робить свій вибір, і якою вона буде — залежить від кожного з нас.