Сьогодні в Україні чимало підприємств існують лише на папері, оскільки фактично фінансово?господарську діяльність не ведуть. Зазначене викликане різними факторами. В одному випадку на заваді стала фінансова криза, в іншому — злочинні наміри фактичних власників таких підприємств.

Для прискорення процесу ліквідації після досягнення певної мети власниками підприємств як в одному, так і в іншому випадках недобросовісні платники податків використовують механізм, передбачений статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто ліквідація боржника за ініціативою власника за спрощеною процедурою.

Оскільки процес ліквідації підприємств в Україні без застосування процедури банкрутства складний та тривалий, крім того, супроводжується численними проблемами, зумовленими матеріальними витратами, витратами часу, а також багатоетапністю, окремі власники використовують спрощену процедуру для полегшення свого життя.

До детального розгляду причин, які спонукають власників до ліквідації неплатоспроможних підприємств через процедуру банкрутства, ми вдаватися не будемо в зв'язку з тим, що зазначений механізм відповідає чинному законодавству і не викликає жодних нарікань.

Ліквідація за спрощеною процедурою підприємств, які задіяні в різноманітних злочинних фінансово-економічних схемах, потребує детального вивчення з метою усунення першопричин на законодавчому рівні в зв'язку з тим, що їх учасники досконало володіють нормативно-правовою базою, яка регламентує цей процес, і використовують її недоліки.

Щоб визначити масштаби окресленої проблеми, необхідно зазначити, що в 2009 році тільки по Миколаївській області списано безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок завершення процедури банкрутства, запровадженою власниками підприємств за спрощеною процедурою, в сумі понад 100 млн. грн.

Механізм виникнення такої заборгованості наступний.

Підприємства, які задіяні в злочинних схемах, на папері декларують значні обсяги товарообігу та мільйонні податкові зобов'язання з ПДВ, які фактично не сплачуються. Ними видаються податкові накладні іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що дає змогу таким підприємствам отримати податковий кредит. Одночасно з проведенням певних фінансових операцій власники недіючих підприємств ініціюють провадження процедури банкрутства за спрощеною процедурою з метою уникнення сплати задекларованих у майбутньому податкових зобов'язань. Процедура ліквідації таких підприємств триває від 2 до 3,5 місяця, при тому, що законодавчо встановлений термін складає 12 місяців. Закон, звичайно, передбачає скорочення цього терміну, але за певних умов, зокрема, за рішенням комітету кредиторів. Враховуючи, що на момент порушення провадження процедури банкрутства податкові зобов'язання ще не задекларовані, отже податковий борг відсутній, податковий орган не може бути кредитором і стороною у справі. Такий стан справ влаштовує як власників, так і ліквідатора, оскільки комітет кредиторів не створюється, тому рішення про зменшення терміну ліквідаційної процедури приймається останнім та затверджується господарським судом.

Водночас інші учасники схеми, так звані контрагенти — «сумлінні платники податків», заявляють значні суми до відшкодування з Державного бюджету, які виникають відповідно до поданих ними податкових декларацій.

У ліквідації суб'єктів господарської діяльності за описаною схемою бере участь певне коло арбітражних керуючих (ліквідаторів) та суддів.

З точки зору вимог чинного законодавства зазначена схема діє на межі дозволеного, а закликати до моральності їх учасників марна трата часу.

За таких умов тільки удосконалення законодавства унеможливить «пограбування» державної скарбниці і, як наслідок, її громадян.