За вікнами — сніг, цьогорічна зима в наших краях, як ніколи, справжня: з морозами, хуртовиною. Сніг — на врожай, кажуть люди. Така погода має сприяти й лісівникам, які щорічно засаджують нові ділянки в яругах та балках, щоб зупинити їх розмивання і замулення річок. Зазвичай за таких погодних умов вивільняється у працівників лісових господарств час на підготовку до майбутніх весняних робіт: вони мають заготовити насіння для висадження в розсадниках, відремонтувати техніку для саджальних робіт, виготовити інвентар для обладнання місць відпочинку в лісі. Усе це треба встигнути зробити зараз, поки не зійшов сніг, оскільки з настанням погожих днів розпочинається для лісівників напружена пора — пожежонебезпечний період. Як не прикро, дістається зеленим насадженням не лише від посух, шкідників, а й від людини: з вини недбайливців часто-густо виникають лісові пожежі, знищують дерева лісоруби-браконьєри.

Щоб зарадити цій біді, навчити правильного поводження в урочищах, облаштовують лісівники рекреаційні куточки: встановлюють на них столи, стільці, сміттєзбірники, місця під кострища, інформаційні стенди. Зазначимо, що чудово оформлені місця для відпочинку мешканців усієї області забезпечують працівники дев'яти державних лісогосподарських підприємств, до складу яких входять урочища двох-трьох адміністративних районів. Найбільше ж навантаження відчувають приміські лісові масиви.

Тож напружено готуються до початку весни і в лісництвах державного підприємства «Миколаївське лісове господарство». Мешканці півмільйонного міста полюбляють відвідувати урочища, що розміщуються на території Жовтневого та Миколаївського районів. Варто всім миколаївцям і гостям обласного центру, які вирушають на відпочинок до лісу, не забувати: більшість приміських лісових масивів є природно-заповідними об'єктами. Так, Михайло-Ларинське урочище — ботанічний заказник, де є рідкісні і зникаючі рослини, занесені до Червоної книги; «Пам'ять комунарів» і «Балабанівка» теж заказники місцевого значення. Найбільше потерпають від антропогенного фактора урочища «Баловно-Матвіївське» та «Галицинівка». Останнє, на превеликий жаль, особливо постраждало від великої лісової пожежі 2001 року. В ньому вже проведено лісовідновлювальні роботи: розкорчовано та засаджено лісовими культурами вигорілі місця. Чи вціліють вони від несприятливих кліматичних умов та чи не загинуть від кинутого кимось сірника, — залежить від багатьох із нас. Від тих, хто працює, і тих, хто проводить свій вільний час у лісі. Тож бережімо наші рукотворні зелені масиви, адже вони слугуватимуть нам і нашим нащадкам!