25 лютого в одному із залів Миколаївського краєзнавчого музею зібралися діти й дорослі: поруч сиділи чотирикласники, студенти й зовсім поважні чоловіки й жінки. Що ж їх, таких різних, об'єднує? А об'єднує їх те, що всі вони здатні вірити в чудеса. Дітлахи, звичайно, трохи більше за дорослих — така вже особливість дитячої душі. А от дехто із присутніх навіть сам уміє творити чудеса — творити справжнє казкове дійство за допомогою ляльок.

Є талановиті люди, які передають свою душу, свої вміння та знання, свій талант дітям. Це нелегка справа, що заслуговує на повагу. Такою людиною є Н.І. Русинова. В дитинстві жінка мріяла працювати артистом-ляльководом, мріяла створити справжню лялькову виставу й взяти у ній участь. А десять років тому, коли у Миколаївському краєзнавчому музеї іще не було театру, вона зацікавилася вертепом та моделюванням ляльок. Навчаючи дітей створювати ляльки, жінка назбирала їх чимало. Згодом Н.І. Русинова вирішила подарувати їх працівникам музею, які дуже зраділи такому подарунку. Майстер ляльок вважала, що життя цих «персонажів» уже завершилося і вони стануть експонатами музею, з'являтимуся час від часу в експозиціях. Та сталося зовсім інше: співробітниками музею було створено сцену, знайдено сценарії для лялькових вистав і для кожної з ляльок підібрано роль.

І от десять років тому до краєзнавчого музею на виставу вперше завітали їхні друзі — тоді учні 1?В класу миколаївської школи № 11. Інна Володимирівна Гаврилова, старший науковий співробітник музею, керівник лялькового театру краєзнавчого музею, розповідає, що з того часу щороку учні відвідували спектаклі, створені працівниками музею. Не завжди легко було організовувати відвідування вистав через брак часу, адже діти навчалися, відвідували гуртки. Одного разу, коли вирішено було на деякий час зробити перерву у відвідуваннях, Інна Володимирівна, прийшовши на роботу, почула від колег: «До Вас ваші діти прийшли». Мабуть, це найкраща оцінка праці.

За допомогою цікавих експонатів, постійно оновлюваних виставок діти можуть поглибити та розширити свої знання з історії Миколаївщини, долучитися до казкового світу. Якщо поспостерігати за дітлахами під час вистави, то можна побачити, що вони здивовані, зацікавлені, з усміхненими обличчями, але жодного байдужого ви не знайдете. Те ж можна вгледіти й на фото попередніх років, що були презентовані на стенді.

Відвідують музей та дивляться лялькові вистави й вихованці дошкільних дитячих закладів. Протягом року вони бувають у музеї до 28 разів.

Приємно, коли зустрічаються люди, небайдужі до того, чим ти займаєшся. Не так давно звичайні відвідувачі музею, подружжя Шевченків, зробили подарунок працівникам закладу — ляльковий вертеп. Власне вертепну виставу й запропонували подивитися присутнім актори лялькового театру музею. Між іншим, акторами-ляльководами є працівники краєзнавчого музею: наукові співробітники, екскурсоводи, касир.

За десять років ляльковий театр створив й власний репертуар: це вертеп, болгарські народні казки, вистава про настання весни тощо.