19 березня 2010 року Ленінський районний суд міста Миколаєва розглядав позов А. Ільченка до Миколаївського міського управління міліції.

Це управління опублікувало свою інформацію в газеті Миколаївської облради «Рідне Прибужжя» тільки російською мовою, тож позивач просив суд зобов'язати управління опублікувати цю інформацію і українською мовою. Суд залучив третьою особою у справі редакцію газети Миколаївської обласної ради «Рідне Прибужжя». Чи не у кожному номері газети «Рідне Прибужжя» можна побачити зневагу до українців. Редактор цієї газети член партії регіонів М. Машкін переплюне і Д. Табачника у неприязні до українців. Дивно, чому українці передплачують цю газету? Машкін направив до суду адвоката П. Репешка, який доводив, що інформація Миколаївського міського управління міліції опубліковувалася російською мовою і не опубліковувалася українською мовою законно. Позивач А. Ільченко доводив, що були порушення Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації при опублікуванні інформації та було порушене його право отримати інформацію міського управління міліції українською мовою. Після закінчення судового засідання, у коридорі суду, адвокат П. Репешко напав на А. Ільченка і побив його. Та річ не у тім, що регіонал-здоровило напав ззаду на інваліда другої групи, який не дотягує і до 60 кілограмів. Річ у тім, що П. Репешко напав на А. Ільченка саме за те, що той захищає у судах свою мову, яка є мовою і предків П. Репешка. П. Репешко і А. Ільченко — з одного народу. Чи будуть нас поважати чужі люди? М. Машкіну можна відпочивати, давши доручення та монету П. Репешку, і той буде доводити у судах, що скрізь і всюди потрібна російська мова, а без української можна обійтися. Можна повірити міністрові освіти Д. Табачнику, що він нічого поганого не зробить для українців, як він те пообіцяв. Немає потреби Д. Табачникову щось таке робити, для цього є держиморди-хахли. Третина українців стали регіоналами і ненавидять тих, хто прагне зберегти своє. А скільки байдужих? Такої дикості не знайти у найтемніших хащах джунглів. У цьому причина нашого вимирання, не витримує нас Земля. Ніякі монети не врятують репешків і машкіних від хвороб і бруду, що поглинають Україну. Та чи зрозуміють вони це?