Проблема, яку ми сьогодні збираємося висвітлити в нашому матеріалі, — підтоплення територій — актуальна не тільки для нашого регіону. Цей процес зафіксовано в багатьох областях України. За даними фахівців, площі природного та техногенного підтоплення охоплюють близько 96 тис. кв. км, або 16% території держави. За останні 20 років кількість міст і сіл, де відмічено факти критичного підняття ґрунтових вод, зросла вдвічі. Це явище зафіксовано в 540 містах і селищах. Майже в 100 з них площа підтоплення становить понад 50% території. За експертними оцінками, щорічні збитки від регіонального підтоплення земель сягають 1,5-2 млрд. грн.

Від загального — до часткового

Людина так влаштована, що, як правило, те, що відбувається «десь там, не в нашому районі, сприймається нею як проблема абстрактна. Якщо ж біда прийшла до твого дому, — тут вже треба знайти конкретного винуватця. Спонукало нас до підготовки даного матеріалу запитання, поставлене жителем села Іванівка Арбузинського району під час «круглого столу» з фахівцями Южно-Українського енергокомплексу. Його цікавили причини появи підґрунтових вод у підвалі на його подвір'ї та наскільки вони пов'язані з наявністю на території району ставу-охолоджувача ЮУ АЕС. Не секрет, що з подібною проблемою останніми роками стикаються наші земляки, що живуть як вище (Арбузинський район), так і нижче за течією Південного Бугу (Вознесенський, Доманівський райони). Причому багато хто з них більшою чи меншою мірою пов'язує її з існуванням сусіда — потужного енергокомплексу. Тож давайте розбиратися.

Почнемо з розшифровки самого терміну. Наукові джерела свідчать: підтоплення — це перезволоження ґрунтів за рахунок неглибокого (менше 3 м) залягання рівня ґрунтових вод в умовах слабкого природного дренування. За інформацією фахівців, на сьогодні підтоплення — один із сучасних інженерно-геологічних процесів, що дуже інтенсивно розвивається на півдні України. Підтверджують це дані Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (м. Одеса), яке багато років досліджує проблему підтоплення (сайт «Екологія навколишнього середовища країн СНД»):

Виходячи з наведених даних, на Миколаївщині з проблемою підтоплення стикаються майже 13% міст і сіл, на Херсонщині — понад 22%, в Одеській області — близько 27% від загальної кількості населених пунктів.

- Негативний вплив регіонального підтоплення земель обумовлений порушеннями природних механізмів водообміну річкових басейнів і гідрогеологічних структур, — коментує ситуацію начальник відділу охорони навколишнього середовища Наталія Ярмолюк. — Виникають вони внаслідок різних причин. Не останню роль у цьому відіграє глобальна зміна клімату. Крім того, до природних причин підтоплення міст і сіл України належать розміщення населених пунктів на низинних ділянках місцевості, опади, зміна водного режиму річок. Основні техногенні причини підтоплення — порушення умов стоку поверхневих вод різними видами будівництва, незадовільний стан природних дренажних систем, погане утримання систем водопостачання та каналізації, відсутність централізованих систем водовідведення тощо.

Чи у ставку справа?

Але повернімося до предмету нашої розмови — Южно-Української атомної станції. Чи вплинуло її будівництво та, зокрема, розміщення ставу-охолоджувача АЕС у балці Ташлик на рівень підземних вод у регіоні? Чи ведеться сьогодні моніторинг гідрогеологічної обстановки та які його результати?

- Такі дослідження ведуться з перших днів побудови підприємства, — стверджує керівник групи гідрологічних спостережень відділу охорони навколишнього середовища Ганна Ганул. — Для контролю стану та зміни процесів підтоплення, підпору та забруднення підземних вод у межах проммайданчика і в 30?кілометровій зоні було створено мережу п'єзометричних свердловин. Кожну з них пробурено до певних водоносних горизонтів та обсаджено для зміцнення стінок трубами спеціального діаметру. За їх допомогою відстежується рівень, температурний і гідрохімічний режим підземних вод. Але сьогодні, на жаль, діючими залишаються лише половина від загальної кількості свердловин.

Тут варто докладніше зупинитися на причинах скорочення обсягів гідрологічних спостережень на прилеглій до АЕС території. Відразу скажемо — воно вимушене. Свого часу пофарбовані та пронумеровані труби п'єзометричних свердловин, що стирчать над землею, стали об'єктами полювання для збирачів металобрухту. Ще частина, хоч і залишилася на місці, проте виявилася «згубленою» людською цікавістю. Зламати кришку, ухнути в трубу та кинути туди камінчик — справа весела й нехитра. Куди сумніший її результат — споруда забита і виведена з ладу. Таке «цивілізоване» поводження населення й спричинило скорочення обсягів гідрогеологічного контролю в 30?кілометровій зоні. З 200 п'єзометричних свердловин діючими на сьогодні залишаються 110. Починаючи з 2005 року, радіус моніторингу рівня та якості підземних вод обмежено територією санітарно-захисної зони (радіус 2,5 км) і проммайданчика АЕС.

Чи виходить з цього, що сьогодні не можна отримати чіткої відповіді щодо впливу ставу-охолоджувача АЕС на підняття підґрунтових вод у сусідніх населених пунктах?

- Це не зовсім так, — стверджує Ганна Ганул. — Звернімося до тих даних, що ми маємо, та порівняймо. Згідно зі звітом Харківського інституту «Енергопроект» про виконані в 1978 році інженерно-геологічні дослідження, рівень підземних вод на місці майбутнього проммайданчика та прилеглої території було зафіксованно на абсолютних відмітках 94-105 м над рівнем моря. За підсумками вимірів 1991 року (після 8 років роботи АЕС), у результаті підпору Ташлицької водойми-охолоджувача рівень підземних вод становив 99-101 м. І, за даними спостережень відділу охорони навколишнього середовища ВП ЮУ АЕС, за період з 1993?го по 2008 рік він залишається практично в межах тих же показників — 98-101,8 м.

Багаторічні спостереження свідчать: підземні води на території проммайданчика залягають на глибині від 2,5 до 8 м, у санітарно-захисній зоні — від 0,5 до 24,5 м. Коливання рівнів підземних вод за період спостережень (з 1992 року) становили відповідно 6-80 см і 10-64 см.

Наведені дані говорять про те, що впродовж майже двох останніх десятиліть рівень підземних вод стабілізувався та практично не змінюється. Як, до речі, і їх хімічний склад, про що також свідчать виміри спеціалістів відділу охорони навколишнього середовища атомної станції. Що ж до підґрунтових вод, які з'явилися останніми роками в сільських льохах, — це пов'язано не з розташованим за десятки кілометрів Ташлицьким ставом-охолоджувачем, а часто-густо із засипанням сусідніх балок будівельним і побутовим сміттям, спорудженням різноманітних будівельних об'єктів без попереднього геологічного обстеження, що й призводить до зміни гідрологічних процесів у вигляді підтоплення території. Не треба скидати з рахунку й глобальні зміни, про які йшлося на початку статті.

Не топимо — рятуємо!

Порушуючи питання підтоплення, не можна не згадати ще про одну водойму, що входить до складу Южно-Українського енергокомплексу — Олександрівське водосховище, яке також вважають причиною своїх «мокрих бід», але вже ті, хто живе нижче за течією Південного Бугу: жителі деяких сіл Вознесенського та Доманівського районів.

Категорично не згоден з такою позицією начальник управління капітального будівництва ВП ЮУ АЕС Павло Вірич: «Завдяки вигідному геологічному розташуванню — Олександрівське водосховище знаходиться в скелястому каньйоні з крутими берегами — підтоплення прилеглої території, тобто підняття рівня ґрунтових вод на глибину менше 2-3 м від поверхні, спостерігається лише на вузькій прибережній смузі. Свого часу за допомогою спеціального програмного комплексу MODFLOW 2000 (США) для типової ділянки правого берега річки Південний Буг у районі с. Виноградний Сад було складено прогноз зміни рівнів підземних вод при заповненні водоймища до діючої сьогодні відмітки 14,7 м, а також планованої — 16,9 м.

Аналіз отриманих даних показує, що в першому випадку вже на відстані 430-570 м від берегової лінії підвищення рівня підземних вод становить менше 1 метра, а саме 70-85 см. Нульовий вплив (тобто повна його відсутність) зареєстровано за півтора кілометра від кромки води. Показово, що завдяки крутим скелястим берегам ці показники зазнають малоістотних змін при планованому на даному етапі заповненні водойми до відмітки 16 м.

Не слід забувати, що, підтоплюючи вузьку прибережну смужку завширшки 25-50 м, Олександрівське водосховище здатне вберегти від затоплення та підтоплення територію, де проживає понад 10 тис. населення. Саме така ситуація склалася весною 2003 року. Висока повінь принесла з собою серйозну загрозу затоплення розташованих нижче за течією селища Олександрівка та міста Вознесенськ. Персонал ВП ЮУ АЕС (спеціально створені на випадок можливих аварійних ситуацій оперативні бригади, водолази, підривники) спрацював бездоганно, завдяки чому вдалося затримати велику воду та мінімізувати наслідки паводку. Особливо варто підкреслити, що це відбулося в період, коли гідростанція далеко не повністю була готова його прийняти — недобудованою залишалася дамба на обвідному каналі. Отже, сьогодні, повторися ситуація 7?річної давності, гідроенергетики зможуть надійніше захистити сусідів, що живуть нижче за течією.

Підтвердженням сказаному служать акти перевірки готовності об'єктів гідрокаскаду Южно-Українського енергокомплексу до проходження весняного паводку 2010 року. Спеціальна комісія констатує: на сьогодні забезпечено цілодобовий контроль за станом акваторії Олександрівського водосховища, сформовано чергові аварійно-ремонтні бригади, проведено протиаварійні тренування оперативних змін, перевірено систему зв'язку, підготовлено необхідні плавзасоби, обстежено гідромеханічне обладнання та гідротехнічні споруди. Висновок: об'єкти каскаду ГЕС-ГАЕС до проходження паводка та затримки у разі необхідності великої води повністю готові.