Звідки таке твердження? Відповідь, власне кажучи, лежить на поверхні, якщо об'єктивно порівняти і проаналізувати, що обіцяла команда Януковича, а що зараз отримала країна та населення в результаті їхнього стрімкого «реформування». Вірніше буде сказано, спроби побудови модернізованої тоталітарної диктатури, стержнем якої повинна стати кримінально-олігархічна піраміда.

Один з представників ПР, пару днів тому обмовився: «Комуністична партія Регіонів». Сам того не бажаючи, він надав вкрай влучну назву власній тушковій коаліції. Адже дикий симбіоз, з одного боку — колишніх «совкових» партократів з племені невмирущо-підступної секти «КП«СС», що непогано освоїли на свій лад труд Маркса «Капітал», з іншого боку — трохи вже причепурені бритоголові з клану «новые украинцы», які в ще не далекому минулому аферами по обкраданню співвітчизників, спекуляціями та рекетом буквально сколотили свої величезні капітали в злиденній країні. Сумарний їх капітал, приблизно втричі перевищує бюджет їх рідної неньки-України. От, власне кажучи, що є остовом цього небезпечного для України явища — влади кримінально-олігархічного клану.

Їх план трансформації у нову форму через реванш був складений, ще за часів Кучми, якого сміливо можна величати ідейним батьком цієї антинародної змови. Зважаючи на вкрай небезпечну соціально-політичну ситуацію, що почала складатись для них в країні у 2000-2004 роках, для свого спокійного подальшого паразитичного існування на тілі молодої держави ними в стратегію виживання була закладена тактика «політичних гойдалок». По суті, це був антидемократичний та антиконституційний заколот проти власного народу, що передбачав (і, нажаль, ще поки передбачає) погашення суспільних збуджень та спротиву населення, що підіймається на боротьбу за свої громадянські права, через підставні та відволікаючі політичні піар-проекти. Перша фаза цього далекоглядного плану — проект «За ЄДУ!». Наступна — вірні «синки» та послідовники справи Кучми: Ющенко і Янукович. Згадаймо бодай їх горезвісні спільні універсали, меморандуми, амністії та добре скоординовану боротьбу проти прогресивних демократичних лідерів, зокрема Юлії Тимошенко. Сценарій бездоганний. Моделювалась безпрограшна для кримінальної олігархії ситуація, коли народ повинен був вибрати виключно когось з цих двох «Вітьків». Знаєте, як в дитячій рахівниці: «раз, два, три — кого хочеш обери!». Однак — обери будь-кого, щоправда тільки з запропонованих спільноті Вітьків. Байдуже що по-батькові між ними є відмінність, а по суті — одне і теж. Фактично, та ж гра в наперстки, якою, вочевидь, досконало оволоділи названі дійові особи, у час, вільний від глибоких роздумів про країну. У підсумку, і час це підтвердив, виграє виключно дикий симбіоз перевертнів на чолі з кримінальною олігархією, програє — населення України. Тим паче, що в планах олігархії відносно свого подальшого процвітання місця для простих людей просто не передбачено.

Отаке собі ярмо дав одіти на шию довірливий український народ. А це ярмо, поєднавши свій суттєвий досвід в «лохотронах», розуміє, що для досягнення своєї мети, окрім організаційно-ресурсних умов, потрібні ще і суспільно-політичні ширми, що не тільки дадуть можливість «розвести» народ, але і утримувати його в стані васальної покори. І розкручується з Банкової маховик репресій, причому, з розмахом, так би мовити комплексно: соціальні, економічні, політичні. А щоб все пройшло більш-менш пристойно, адже світ спостерігає, вкрай потрібні підконтрольні ЗМІ. Відтак, одна з їх перших стратегічних цілей — вітчизняний мас-медійний простір. Тотальний контроль, темники, заборони, телефонні «поради» босів: ...говоріть про що завгодно, тільки не про головні по суті речі. Прагнення перетворити нашу журналістику в суцільну сіру масу, підмінити поняття журналістських розслідувань та об'єктивної аналітики в журналістські доноси і замовний бруд -- оце підхід. Екс-регіонал Калашников просто відпочиває перед розмахом думки Льовочкіна та Герман.

І все ж, як не прикро констатувати, за цим сарказмом стоять, нажаль, страшні та реальні обриси примари старих часів, що вкрай небезпечні для статку населення, суверенітету і незалежності України. Адже беручи під тотальний контроль парламент, уряд, генпрокуратуру, силові структури та ЗМІ, реваншисти, навіть оком не моргнувши, відхрестились від обіцяних та взятих на себе зобов'язань перед виборцями країни. Замість виконання — протилежно діаметральні дії. Судіть самі.

Соціальні програми. Визначальним у цьому напрямку є бюджет-2010, який регіонали, комуністи, литвинівці та низка запроданців, без попереднього ознайомлення і обговорення в Комітетах та сесійному залі, без консультацій з областями, протягнули, як кажуть, всліпу, у Верховній Раді, протягом десяти хвилин суцільного одобрямсу. В результаті країна отримала вперше за часи незалежності бюджет де практично згорнуті усі соціальні програми. Зате на 40 відсотків збільшений податковий тягар для малого та середнього бізнесу; лише 20 відсотків (вперше за двадцять років) залишається від надходжень у місцевих бюджетах; суттєво скорочено фінансування науки, освіти та культури; згорнута до декларативності програма «Діти війни»; аграрний сектор залишився взагалі один на один зі своїми проблемами. А куди ж поділось фінансування для реформ в ЖКГ, про які так часто-густо населення чуло від біло-блакитних?

Більше того, майже кожна друга стаття бюджету, всупереч Конституції і Бюджетного Кодексу, відтепер самостійно регулюється в ручному режимі урядом Януковича-Азарова. А тепер згадаймо торішні істеричні обурення на телеканалах Азарова, Герман, Акімової, Чечетова, Колеснікова щодо, на їх думку, ситуативного та напів-ручного управління економікою. Фрагменти варто переглянути. Тепер же з'ясовується, що уряд Юлії Тимошенко просто відпочиває перед теперішніми «фахівцями прозорості та неручних режимів». Згадую критичну риторику у дві тисячі восьмому році на адресу Уряду Тимошенко з боку тодішнього нардепа від регіоналів, нині губернатора Миколаївщини, щодо недостатньої, на його думку, уваги з боку попередньої влади до проблем суднобудування, будівництва об'їзної дороги та мосту у місті Миколаєві. Цікаво, якими зараз будуть знайдені ним аргументи, коли ці статті фінансування врізані Азаровим на 43 відсотки, а названих об'єктів і в згадках немає? Вочевидь, тепер місцеві регіонали, беручи до уваги, що на славу попирували з землею і комунальною власністю в області при ненависній їм владі, зараз скинуться та за власні кошти побудують міст, одинадцять років так очікуваний миколаївцями, а заодно і ЧСЗ відновлять з програмою українських корветів...

На тлі протягнутого силоміць у Верховній Раді комуно-олігархічною коаліцією антисоціального бюджету, ними ж блокуються та завалюються практично усі законопроекти соціального спрямування, про які вони ще зовсім нещодавно верещали з піною на губах. Питання до них пряме: де ж ті мінімальні заробітні плати в 1200 грн. або пенсії в 1500 грн.? Де збільшення державної допомоги при народжуванні дитини? Зась! А як пояснити чому їх так звана коаліція завалила такі соціальні законопроекти як субсидії родині з боку держави при досягненні дитиною 18-ти річного віку; можливість багатодітній родині отримати право на пільговий кредит на купівлю житла; медикам і вчителям отримувати пенсію не нижче дев'яносто відсотків від своєї заробітної платні; окремим категоріям пенсіонерів збільшити свої пенсії за рахунок врахування до трудового стажу певних особливостей, таких як строкова служба в армії, період роботи після виходу на пенсію та інше; передбачених попереднім урядом доплат колишнім в'язням концтаборів і членам їхніх родин (176,5 грн., а тепер аж 15 грн.); втратили можливість отримати право на першочерговий розрахунок по заробітній платі працівники підприємств що збанкрутілі; не буде повернення коштів ошуканим вкладникам Ощадбанку СРСР. З їх слів уряд Тимошенко чинив неправильно, виплачуючи людям по 1000 грн., а от вони вчинили справедливо — взагалі нікому і жодної копійки. Перелік такого безпрецедентного ігнорування нагальних питань для населення неосяжний. Але верх цинізму з боку провладної команди Януковича — це прийнятий 20 травня їх комуно-олігархічною коаліцією у Верховній Раді Закон про підвищення акцизного збору на паливо-мастильні матеріали та навіть воду! Це означає, що наданий старт по стрибку цін практично на усі товари та харчові продукти. Адже в собівартість ціни виробником обов'язково передбачені витрати на доставку сировини та транспортування товарів до споживача. От вам і «Почув кожного!». Мені здається, що навіть вінок біля меморіалу невідомому солдата не витримав та ляснув по голові новоявленого «бацька» нації, адже врізати в чотири рази разову допомогу ветеранам на 9 травня, що була передбачена урядом Тимошенко, це апофеоз зневаги. ...Нате вам, дорогі наші ветерани, усім по георгіївській стрічці, а от з грошима вибачте, не до вас зараз». Втім, про себе, рідненькі, вочевидь, не забули, адже у тому ж регіоналівському бюджеті на 2010 рік, де червоною ниткою проходить теза «пересічні, підтягніть паски», на 233,6 млн. грн. збільшено фінансування для ДСУ, що, звісно, забезпечує діяльність Президента. На секретаріат Президента -- ще на 34 млн. грн. збільшення. На секретаріат Кабміну — ще на 32,7 млн. грн., Ну, і не забули про Литвина, адже на апарат ВР, збільшено фінансування ще на 81,2 млн. грн., вочевидь, за бездоганні нещодавні дива з системою для голосування «Рада», коли в залі реєструється 211 депутатів, а «система» вважає, що їх 243, і всі як один — одобрямс?

В світі вищенаведеного хіба це не факт соціальних репресій? А обговорення питань про можливість підняття пенсійного віку для жінок, збільшення віку виходу на пенсію військовослужбовцям, відміна виплати пенсій для працюючих пенсіонерів... Хіба це ми бачили у виборчій програмі Януковича? Ну, звісно, зараз вийдуть на замовні телеканали відомі спікери регіоналів, що полюбляють приказки та байки, і будуть нам розповідати, як важко жити в умовах світової кризи. От тільки в кишенях у людей грошей не добавиться від їх улесливих чергових байок.

В економічній та зовнішній політиці нинішньої провладної команди -- не менш небезпечні дії. Адже практично усі ці питання вирішуються в закритому режимі. Навіть Верховна Рада та члени їх уряду -- і ті перебувають в повній необізнаності, не говорячи вже про громадськість. Фактами чи інсинуаціями є інформація, що періодично з'являється в інтернет-виданях, так і залишається загадкою для країни. Відповіді не має. Народ який по Конституції являється носієм влади, цією ж владою «не удостоєн чести». Недарма так званий Харьківський пакт, влучено підмічений як пакт про поетапну здачу наших економічної незалежності та суверенітету. Адже йдеться не стільки про терміни перебування Російського флоту у Севастополі, а про відсутність практичних економічних вигод для нашої країни. Заяви про обмін на досягнуті вигідні умови щодо постачання газу з Росії, викликають ще більше обурення! Адже при «поганих» домовленостях Тимошенко російський газ коштував 228 доларів за тисячу кубометрів, а при «хороших» домовленостях Януковича він коштує 235 доларів, за тих же тисячу кубометрів газу, що постачається в Україну «Газпромом». Якась дивна арифметика, прямо по совдепівські — економіка повинна бути економною, тільки не для олігархів?. Населення вже з нетерпінням очікує обіцяного Януковичем і Азаровим здешевлення вартості на споживання газу, електроенергії та комунальні послуги. Можливо, це «здешевлення» відчули на собі керівники підприємств? Тоді варто порівняти рахунки до сплати за спожитий газ та електроенергію при уряді Ю.Тимошенко і тепер, при уряді Януковича-Азарова. Переконаний, більшість керівників будуть неприємно вражені, за виключенням, звісно, тих, у кого в приватних кишенях вітчизняна металургія та хімічно-переробні підприємства.

Традиційні натяки про неодмінне братання народів України та Росії стали для більшості населення зрозумілими після зустрічі потенційно щирих українців та росіян в особі декількох олігархів, у вітчизняному готелі «Хаят». Недвозначне ...будете работать так, как надо!» що прогриміло з вуст суворого старшого брата-2, все розставило на свої місця. Єднання буде, але єднання виключно їх олігархів з нашими, причому явно не на користь останніх. Хоча хрін редьки не солодший. Втім, є і суттєві для братання народів досягнення! Україна отримала безкоштовну допомогу у вигляді 19 співробітників ФСБ, офіційно поки тільки в Севастополі. Додатково Росія дала зрозуміти, що невдовзі, буде готова поспілкуватись кулуарно про керченський канал. Та отримала повернення на газовий ринок країни пана Фірташа, який неодмінно візьме від «модернізації вітчизняної ГТС, думається, десь так зелених на мільярдів ...надцять, ну, а якщо вдасться, то і шельф Чорного моря з усіма його надрами «модернізує.

Не менш від населення Західної України був неприємно здивований електорат Півдня та Сходу. Указ Гаранта, підтриманий у Верховній Раді (№ 6378 від 12.05.10р.) за участю регіоналів (усі як один), визначає що протягом 2010 року, загальним терміном в 156 діб, на території України у спільних військових навчаннях візьмуть участь військовослужбовці країн, що входять до блоку НАТО. Причому, у поточному році таких військових маневрів сплановано 7, з перебуванням на території України майже трьох тисяч військовослужбовців інших країн, з них одна тисяча дев'ятсот особового складу країн учасниць НАТО. В розділі «Очікувані результати» зазначено: ...забезпечить виконання завдань у галузі безпеки і оборони в загальному контексті реалізації пріоритетного зовнішньополітичного курсу держави не євроатлантичну інтеграцію...». А це означає, що горезвісна піар-акція по блокуванню Верховної Ради з кульками «НАТО-НІ, було лише вигідним передвиборчим шоу, власне кажучи, як і більшість їх дій. В минулому році на Півдні регіонали сумісно з шаріковими від Вітренків, організовували пікети та лялькові акції на кшталт «Вмремо, але не пустимо». Не винятком була і Миколаївщина. Використовуючи черговий святковий захід, запросили депутатів Держдуми Росії. Один з них, парламентарій від Росії, об'явивши чомусь себе нащадком Максима Перепилці прогирчав під бурні оплески масовки та майже просльозившуся на радощах регіоналку — голову облради: ...никогда на эту землю не вступит сапог натовского солдата, ипериалисты не пройдут!». Явно погарячкував в запалі. Думається, зараз готується діаметрально протилежна масовка, по зустрічі з хлібом-сіллю, під акомпанемент балалайок на фоні кульок з надписом «НАТО-ТАК». Власне, саме регіонали у свій час голосували про присутність нашого контингенту в Іраці, Косово, Афганістані, то чому ж тут дивуватись?..

Судячи з того, що навіть визнані віртуози, вислизання з незручних пропагандистських ситуацій, такі як Герман та Чечетов, не бажають коментувати перемовини уряду Януковича-Азарова щодо отримання кредитних траншів від Міжнародного валютного фонду, а пан Тигіпко, саме той, що ще нещодавно так бажав перемін і не припускав своєї роботи у команді Януковича, помчався за океан у якості віце-прем'єра уряду Азарова? публічно заявляючи про апетит на кредит в 20 млрд. доларів. Отже, нищівна критика регіоналами попередньої влади на кшталт: «Не дамо втягувати наших онуків та правнуків в борги» так само виявилась лише піар-кульками.

Не можуть не обурювати громадян і питання, що порушують зараз регіонали по національних парках та заповідних територіях. Так звані звернення окремих обласних рад до Гаранта, з «гнівними» вимогами про відміну указів попереднього Президента щодо присвоєння окремим заповідним зонам статусу національних парків, насправді означають наступне: «Якщо Януковичу можна отримати у власність історико-архітектурний заповідник «Межигір'я», то чому не можна і нам урвати ласих шматочків?». Зокрема, на Миколаївщині, регіонали, що складають більшість в облраді, проголосувавши, та буцім-то від імені усієї ради направили аналогічний ультиматум по двох таких національних парках. Причому, аргумент про ніби-то спроможність фінансувати ці парки з місцевого бюджету, доволі дивний, якщо взяти до уваги пустий бюджет та зростання заборгованості по виплаті заробітних плат. Хоча насправді нічого дивного тут нема, адже, власне кажучи, ніхто і не збирається їх утримувати. Наразі довго, до прийняття трохи пізніше рішення щодо недоречності перебування такої кількості землі під якимись там парками.

Цілковито є очевидним, що Азарівське «да пошли вы...» стало кредом для влади реваншистів по відношенню до власного народу та України.

Налаштовуючи свою піраміду поборів, хабарів, дерибанів та ігнорування нагальних проблем громадян, де провідне місце відводиться силовим відомствам як жандармерії, реваншисти розпочали ганебну війну політичних репресій. Брудні провокації, на кшталт швидкоруч сфабрикованої справи проти Юлії Тимошенко, брутальні перешкоджання та «співбесіди» з керівниками делегацій, що беруть участь у акціях протесту, погрози і залякування активістів опозиції на місцях, масові кадрові зачистки з розстановкою на ключові посади навіть у віддалених областях країни донецьких братків або їм подібних, наявно свідчать, про те, що не все йде так, як би їм жадалось. Навіть спроба роздробити опозиційні сили шляхом вживлення в їх лави так званих кишенькових «опозиціонерів» не дають бажаного результату. Парадоксальним для них є те, що чім підліше і цинічніше вони, реваншисти, діють, тим швидше в суспільстві іде процес консолідації патріотично налаштованих громадян. А беручи до уваги, що реваншисти по своїй суті та природі походження не спроможні забезпечити соціальний захист населення — розв'язка їх так званого реваншу насувається невпинно. Не допомагають ані репресивні дії, ані прямі утиски свободи слова, ані тиск на вітчизняні ЗМІ. Маски зірвані, населення отримало можливість побачити справжнє лице та справи Януковича і його оточення. Вистачило трьох місяців. Розуміючи це, реваншисти намагаються моделювати варіант проведення виборів до місцевих рад вже восені цього року з використанням у повній мірі адміністративного ресурсу, тобі -- фальсифікацій в дусі 2002 та 2004 років. Хоча саме вони ще цією весною, в черговий раз знехтувавши Конституцією, відмінили їх проведення, перенісши вибори на весну 2011 року.

Безперечно, шкода, що демократичними та патріотично налаштованими силами країни втрачено чимало часу по відстороненню від державницької влади перевертнів, що увірували в свою винятковість, безкарність та право розпоряджатись як своїм особистим майном країною і долею мільйонів людей. Разом з тим, отриманий гіркий досвід від підступності, підлості та лицемірства кримінально-олігархічної братви, дарма не пройде. Знаю, що в країні дуже швидко відбудеться відновлення демократичних засад та встановлення соціальної справедливості.