Операція з відбору 11 мільярдів куб. м газу у компанії РосУкрЕнерго Дмитра Фірташа не була вимушеним кроком у розпал газової кризи в січні 2009 року, яка торкнулася країн Європи. Вона була невигідна Нафтогазу і не розв'язувала проблеми здешевлення технічного газу на тлі різкого підвищення ціни на блакитне паливо з боку РФ.

Ініціатива щодо відчуження 11 мільярдів кубометрів газу RUE належала чиновникам Газпрому. Ці плани виношувалися протягом десятьох місяців до підписання газового меморандуму Тимошенко-Путіна. Єдиною метою цього проекту було повернення боргів РосУкрЕнерго Газпромові — фактично борг RUE повісили на українських платників податків. А схема реалізації цього проекту розроблялася за участю вищого менеджменту російського газового монополіста і за участю менеджерів RUE. Такі висновки робить «Українська правда» на підставі документів, які потрапили у розпорядження редакції. Видання публікує матеріали, які свідчать, що за наполяганням Газпрому з документів, поданих Нафтогазом до Стокгольмського арбітражу ще 2008 року, вичистили будь-які згадки про участь перших осіб Росії і чиновників Газпрому, які водночас мають керівні посади в РосУкрЕнерго, в процесі складання і укладення контрактів про переуступку прав на «газ Фірташа». Власне це і позбавило Україну в судовому розгляді хоч якихось вартих аргументів на користь Нафтогаза. Видання публікує протокол закритої зустрічі представників Газпрому і НАК «Нафтогаз України» під керівництвом Олексія Міллера і Олега Дубини в ніч з 31 березня на 1 квітня 2008 року в Москві. Ця зустріч не висвітлювалася в пресі, не анонсувалася органами влади і, що найбільш дивно, про неї немає згадки в матеріалах судового розгляду в Арбітражному суді Стокгольма. Документ свідчить про те, що ініціатива переуступки боргу RUE перед Газпромом належала російській стороні. По-перше, в документі констатується лише одна вимога НАК «Нафтогаза України»: повне виключення зі схеми постачань RUE. Якщо вірити документові, ніяких інших пропозицій або вимог українська сторона не висувала, зазначає «Українська правда». По-друге, очевидно, на той момент обговорювалася не тільки можливість прямих постачань, а й заміна посередника. Цей висновок напрошується із згоди Газпрому постачати газ до України через іншу афільовану компанію». По-третє, на цій зустрічі Газпром сам назвав умови, за яких він готовий відмовитися від послуг RUE: повне погашення заборгованості RUE, яка на той момент становила «близько 3 мільярдів доларів США і 10 мільярдів кубометрів газу». По-четверте, саме Газпром, а не НАК «Нафтогаз України», запропонував сплатити зазначену заборгованість швейцарської компанії, а натомість поступитися правом вимоги боргу. Нагадаємо ще раз: ні про які інші вимоги чи пропозиції, які походять від НАК «Нафтогаз України», окрім усунення RUE, в цьому документі не йдеться. По-п`яте, цим протоколом фактично було затверджено, що борг компанії RUE повністю лягає на плечі НАК «Нафтогаза України» і українських платників податків. Нагадаємо, юридично RUE, зареєстрована в швейцарському кантоні Цуг, не має до України ніякого відношення. Цей протокол був підписаний майже за десять місяців до газової кризи 2009 року і фактичної реалізації цієї схеми. У розпорядженні «Української правди» також є документальні докази того, що чиновники ВАТ «Газпром» виступали не тільки ідеологами й ініціаторами відбору газу RUE. Юристи російського монополіста, зокрема, виступили авторами самої юридичної процедури реалізації цієї схеми. Видання зазначає, що це повний пакет документів, який був підписаний через чотири місяці, у розпал газової кризи 2009 року. У документі чітко вказано, що саме Газпром готував проекти двосторонніх контрактів. У листі немає згадки ні про які проекти угод з боку НАК «Нафтогаз України», і не висловлюються зауваження щодо документів, авторами яких могли б бути чиновники НАК «Нафтогаз України». Важливість цього документа переоцінити складно. Фактично в рамках міжнародного судового процесу він міг би дозволити притягти до відповідальності ВАТ «Газпром». Або як відповідача за позовом RUE про відчуження 11 мільярдів кубометрів газу, або як третю сторону, яка виступила ініціатором і організатором реалізації угоди. Проте в переліку документів, переданих на розгляд Арбітражного суду Стокгольма, цього листа немає.