Кажуть, що суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Д. Захарченко мало не зомлів, коли почув пораду пасти свиней. Виходить, що пасти свиней образливо, а наминати сало добре. 10 вересня 2010 року Д. Захарченко судив пана А. Ільченка. На початку судового засідання підсудний заявив, що не зміг ознайомитися з матеріалами справи, бо вони написані незрозумілою йому мовою. Незважаючи на те, що усі матеріали справи справді були не українською мовою, суддя у постанові написав, що панові Ільченку була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи, а він відмовився від ознайомлення.

Чи міг таке написати суддя із здоровим глуздом? Не зміг ознайомитися (щось перешкодило) і відмовився ознайомитися (не хотів) — це не одне й те саме. Один з клієнтів банку свідчив, що пан Ільченко не порушував громадський порядок, та суддя подав у постанові ті свідчення так, що звинувачений порушував громадський порядок. Працівники банку забрехалися, їхні свідчення були суперечливими й безглуздими, та суддя того не помічав. Підсудний подав суду для огляду квитанції цього банку, в яких не було жодного українського слова. Представники банку визнали, що говорили до російською. Факт тривалого і зухвалого порушення працівниками банку права клієнта на обслуговування українською мовою не можна було заперечити, це виключало звинувачення у хуліганстві, та суддя не зважав на Закон і визнав підсудного винним у хуліганстві й оштрафував. Як видно, не любить цей суддя тих, у кого національна гідність не обмежена кільцем ковбаси. А. Ільченко висловив припущення, що Захарченко пастиме свиней, коли згине влада регіоналів. Це почув суддя і, як наслідок, 24 вересня 2010 року у Ленінському районному суді о 10 годині розпочнеться черговий суд над паном Ільченком, його звинувачують у неповазі до суду. Чи ж може пан Ільченко поважати суд, який іменем України скривдив його морально — визнавши хуліганом за прагнення захистити свою мову, й матеріально — позбавив 51 гривні при пенсії 750 гривень? Забув суддя Захарченко, що будь-яка праця почесна. Забув він, що робітників свиноферм обирали депутатами Верховної Ради СРСР. Ільченко змалку й сам пас свиней, тож не для образи порадив панові Захарченку таку роботу. Невже іменем України буде визнано колись почесну професію образливою? Чи розуміють судді, що самі викликають неповагу до себе? P.S. А. Ільченко просить адвокатів захистити його від суддів.