Тема корупції є досить актуальною в реаліях сьогодення і вже досить довго та багато разів обговорювалась провідними зарубіжними та вітчизняними науковцями. Як дає нам визначення Закон України «Про боротьбу з корупцією», під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

До проявів корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє владою над розподілом певних ресурсів, що не належать їй, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), пов'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання. Різні прояви корупції мають різну етичну оцінку: одні дії вважаються злочинними, інші всього лише аморальними. До останніх, як правило, відносяться кумовство і заступництво на основі політичної орієнтації, які порушують принцип управління, відповідно до якого керівні посади мають займати люди, незалежно від їх соціального та економічного походження. Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. До них, перш за все, відносяться розтрата (розкрадання) і хабарі. Розтрата полягає у витраті ресурсів, довірених посадовій особі, з особистою метою. Вона відрізняється від звичайної крадіжки тим, що спочатку особа отримує право розпоряджатися ресурсами легально: від керівника, начальника, директора, клієнта тощо. До кримінальних злочинів також відноситься покупка голосів виборців (хоча дехто вважає її не формою корупції, а видом недобросовісної виборчої кампанії). Через суспільні програми щодо розвитку правосвідомості кожна людина повинна усвідомити, що вона є учасником процесу і оцінити міру корупції і шкоду, яку вона завдає особистості і суспільству в цілому. Не менш важливим завданням є те, що заходи та будь-які інші прояви публічності і навіть повідомлення через засоби масової інформації були в якійсь мірі шоковими або хоча б змушували людей замислитись. Формування належної правосвідомості та поведінки особи в ситуаціях, коли її права порушено, повинно бути пріоритетним завданням усіх державних інституцій. Саме тому неабияку роль відіграє в цьому напрямку Міністерство юстиції України та Миколаївське міське управління юстиції як його структурний підрозділ. Так, одними з ефективних інструментів контролю над корупцією бюрократичного апарату є свобода слова і засоби масової інформації. Зокрема Миколаївське міське управління юстиції здійснює інформування населення через друковані засоби масової інформації, радіо та телебачення про діяльність органів та установ юстиції, негативний вплив корупції на авторитет державної влади і суспільство в цілому. Крім того, дієвим засобом у боротьбі з корупцією є консультації, що надаються громадянам через мережу правових громадських приймалень з питань діяльності органів юстиції, а також роз'яснення щодо антикорупційного законодавства України з метою негативного ставлення до проявів корупції та виявлення факторів, що їм сприяють. З метою надання безкоштовної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення, при міському управлінні юстиції функціонує громадська приймальня для надання безоплатної правової допомоги. Працівники органів юстиції беруть участь у роботі 4 громадських приймалень при районних адміністрація та 5 виїзних консультаційних пунктів. Також систематично здійснюється розроблення та поширення серед населення методичних посібників, збірників, пам'яток, буклетів з роз'ясненням правових питань, знання яких необхідні громадянам як членам суспільства, щодо запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади, зокрема в органах юстиції. Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Таке становище зумовлює необхідність всебічного роз'яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання і втілення в практику повсякденної поведінки.