27 жовтня, біля пам'ятної дошки жертвам більшовицького режиму на старому миколаївському цвинтарі, було вшановано пам'ять 1111 в'язнів Соловецького етапу, розстріляних в урочищі Сандрамах на півдні Карелії.

Вони були розстріляні напередодні 20-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції і серед них було 290 українців. Після хвилини мовчання імена деяких з них назвав голова Миколаївської обласної організації Народного Руху України Юрій Діденко. На пам'ятний мітинг прийшло чимало молоді і, звернувшись до них, Юрій Володимирович нагадав, що саме їм належить відбудовувати Українську державу, а для цього у першу чергу треба добре знати нашу історію, яку і сьогодні намагаються скривлити. Цю тему продовжив член Проводу Миколаївської обласної організації НРУ Олександр Малицький, згадавши про два героїчні вчинки української молоді, які заклали підвалини до українського відродження, — давній і нещодавній. У січні 1918 року київські студенти поклали своє життя за Незалежну Україну, ставши на шляху полчищ Муравйова під Крутами. А під час Помаранчевої революції 2004 року на тій же Київщині, тільки біля села Вишневе, молодь, серед неї було дуже багато школярів, ризикуючи життям, зупинила танки, які прямували на майдан Незалежності. На щастя, цього разу обійшлося без жертв. Але ж, звичайно, молоді захисники Української держави, коли лягали на дорогу перед танками, не могли бути впевненими, що вони там лягли не навічно. Координатор експертної громадської ради Сергій Кисельов розповів, як нелегко було добитися, щоб була встановлена пам'ятна дошка, біля якої зібрались вшанувати пам'ять жертв Соловецького етапу. На завершення мітингу поет Микола Сльозко прочитав вірш, які є застереженнями від повернення того самого людожерського режиму.