Закид В. Путіна в ході «Прямої лінії спілкування з громадянами РФ, що Росія перемогла б у Другій світовій війні і без України, викликає шок і обурення.

Причому мені здається, що шоковані усі — від правих до лівих, від 18-річних до ветеранів війни. Усі! Незалежно від того — українець, росіянин чи білорус. Один лише факт — втрати українців у Другій світовій війні становили не менше 14 мільйонів чоловік, або від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР. Україна стала чи не головним театром бойових дій, а її сини, на жаль, досить часто опинялися по різні боки барикад. Звісно, зухвала тирада про самодостатню країну-переможця якнайперше була адресована російському електоратові напередодні старту президентської виборчої кампанії у Росії, щоб просигналізувати про повернення «сильного і самовпевненого російського царя». Проте, цілком захопившись власним піаром, Путін наплював у душі всіх тих, у кого до сьогодні свіжа пам'ять про жахи війни і безчинства, які робили фашисти з НКВДистами з однаковою завзятістю. Якщо навіть припустити, що Росія й справді сама б упоралася і перемогла у війні без України, то виникає запитання, чому нинішнє російське керівництво так ревниво ставиться до євроінтеграційних устремлінь України, проводить проти нашої держави безпрецедентну інформаційну війну, намагається через контрольовану ними московську церкву здійснювати маніпуляцію свідомістю українських громадян? Не буду приховувати, ця історія мене добряче зачепила. Моя мати, росіянка за національністю, яка є ветераном війни, дійшла до Берліна і все своє життя прожила на Житомирщині. На фронті познайомилася і одружилася з українцем — моїм батьком, на жаль, нині покійним. Так от, я їй зателефонував і поцікавився її думкою щодо цього пасажу Путіна. Відповідь була коротка: «Что он плетёт?»