Мистецтво вишивання старовинне. Та все ж є ще люди, які й нині займаються цим рукоділлям. Така людина живе в селі Пересадівка Жовтневого району. Це — Олена Іванівна Біда — 35-річна мати трьох синів. Вона не мислить свого життя без вишивання.

А все почалося 15 років тому, коли Олена вперше спробувала вишити ниткою невеликий візерунок. Спеціальної тканини на той час не було, тому спроби робились на шматку мішковини. Вишивала спочатку хрестиком, потім гладдю. Але все ж віддала перевагу першому способові. «Така техніка мені ближча до душі, — каже майстриня.

Спочатку жінка вишивала невеличкі малюнки, оздоблювала своїми творіннями подушки. І з кожним днем захоплювалась цим мистецтвом все більше і більше. І тепер майже весь свій вільний час вона присвячує вишивці.

Свою першу велику роботу Олена Іванівна створила лише п'ять років тому. Це була вишита ікона під назвою «Дванадцять апостолів». І тоді її чоловік Роман вирішив показати шедеври своєї дружини спеціалістам художньо-прикладного мистецтва. ЇЇ роботи, переважно ікони, високо оцінили і запропонували брати участь у виставках. З того часу Олена Біда була учасником загальнонаціональної виставкової акції «Барвиста Україна» (18 — 21 серпня 2009 року), Всеукраїнського Великоднього ярмарку (в 2009 та 2010 роках). Неодноразово її роботи представляли на виставках у Києві. Сьогодні вона є членом творчого об'єднання народних майстрів та художників-аматорів «Прибужжя».

Багато робіт Олена Іванівна подарувала рідним, друзям, знайомим. Вона завжди в колі хороших людей, бо й сама натура добра та щедра. І дарує свої творіння від усього серця, бо робить це для людей.

Вишивання — це душевна втіха. Проте робота клопітка, складна, тому потребує багато зусиль та часу. Велика картина забирає понад два місяці вільного від домашньої роботи часу.

Тепер у жінки першочергове завдання — вишити рушники для своїх синів. Ними вона хоче їх перев'язати, проводжаючи до служби в армію. А згодом простелити перед майбутніми чоловіками в день їхнього весілля. Справжня мати має вишивати справжні рушники для своїх дітей, вважає жінка.

До Олени Іванівни постійно приходять не тільки діти, а й дорослі, яких вона з радістю навчає мистецва вишивання і виховує в них любов до традицій нашого народу.