Нещодавно депутати Ізраїльського кнесету, побивши опозицію, навіть порушуючи всілякий регламент (потрібний Ізраїлю спікер закрив на це очі!), проголосували за те, щоб у свій порт Хайфа на чверть століття запустити для базування німецький військовий флот. Мовляв, так ми за рахунок іншої держави створимо надійний захист нашого міста й регіону, не тільки скоротивши свої війська, але й отримуючи за це гроші.

Тим більше, що це майже брати, з якими прожито не одну сотню літ, — настільки довго, що їхня мова стала базовою, «общепонятною» для всіх євреїв, перетворившись у всім відомий ідіш». А тому й сектор Газа, як виказують наміри багато хто з цих депутатів, непогано було б перетворити теж у таку ж зону безпеки. Ну, десь так, як-то колись вона була створена у чехів... судетськими німцями. Але це поки що плани. Хоча вже й зараз у багатьох містах Ізраїлю пройшли організовані демонстрації трудящих, в яких люди з «Німецького блоку» та ще з деяких прихильних партій несли портрети Гітлера. Як вони казали, у вдячність за те, що не було би його, не було б і єврейської держави. Адже це тільки після його розстрілів та голокосту міжнародна спільнота надала євреям можливість відновити свою державу. А тому, мовляв, і ті розстріли, й той голокост на фоні такої великої послуги виглядять не більше, як «окремі помилки», або як «целесообразная необходимость». І не більше! А тому й мерія Тель-Авіва та ще деякі міста назвали свої вулиці та майдани іменами Ріббентропа, Геббельса, Коха та й самого Адольфа Гітлера. А деякі просто назвали «Люфтваффе», «ССштрасе» чи й просто «Мюнхенського перевороту». А вже на додачу ще й встановили пам'ятник фюреру. Щоправда, якісь ортодокси — чи не з нащадків тих, у кого хтось загинув у Майданеку або в Заксенхаузені, днями підірвали той пам'ятник. Але справедлива ізраїльська Феміда вже арештувала з десяток підозрюваних і ув'язнила. Як терористів! Мовляв, не можна підривати пам'ятники «благодєтєлям»!.. Ті, хто прочитає ці рядочки, особливо євреї, відразу ж вигукнуть: «Ти що ж, шановний, з печі впав? Адже такого не було, немає, і просто не може бути!». І це правда! Бо там дійсно такого не було, немає і просто бути не може! Але і я не падав з печі. Бо подібна сенсація — один до одного! — відбувається у нас, в Україні. У нашому парламенті, у наших судах, на вулицях наших міст. Поміняйте тільки Хайфу на Севастополь, німецький флот на російський, ідіш на наш «общепонятний» суржик, «Німецький блок» на «Руський блок», Майданек та Заксенхаузен — на Соловки, Сандормох, Олжір чи будь-який інший ГУЛАГ, голокост — на не менше масштабний, штучно створений, голодомор, в якому загинуло чи не більше українців, ніж євреїв у голокості... А вже замість імен Гітлера, Геббельса, Герінга... поставте імена Сталіна, Дзержинського, Єжова, Постишева, Леніна... Іменем якого ще й досі у нас названі сотні вулиць та майданів... Чи не за те, що він послав на Україну війська Муравйова та написав: «Мы ещё вернёмся к террору и к террору экономическому» — це до того голодомору, який здійснив «вірний ленінець» Сталін? Усе це, я повторюю, один до одного відбувається в нас, в Україні. Навіть з підривом пам'ятника та діями нашої Феміди. Це у нас і досі організатори розстрілів та голодоморів, як і самі колонізатори України, ходять у героях. А ось ті, хто боровся за незалежність України — все ще й досі перебувають, якщо не у бандитах, то у злочинцях. А історію навіть зараз беруться узгоджувати з колонізаторами, які ще й досі уважають розстріли та голодомор — «окремими помилками» та «целесообразной необходимостью». А це вже й справді та сенсація, яка все ставить з ніг на голову — на хвору голову! І саме тому велика Україна з її 604 тис. кв. км та 52 млн. населення за 20 років не стала такою, як малесенький (ледве більший від половини Миколаївської області!) Ізраїль, поважною державою — державою, яка не роздає свою територію, а захищає її, яка не шукає собі, куди б пристати в прийми, і з якої не розбігаються громадяни по усіх світах, а навпаки, в яку масово втікали навіть з велетенського Союзу! Валом валили у маленький Ізраїль! Бо риба шукає, де глибше... Це — перше. А по-друге. Там, у Ізраїлі... немає печей! Ось так!