Ще один «чистильщик» Ще один депутат Верховної Ради Іван Плющ заявив про свій вихід із опозиційної парламентської фракції НУНС. Мовляв, ця опозиційна фракція розбалансована, а тому, перебуваючи в ній, він не міг впливати на перебіг рішень у Верховній Раді.

Тобто виконувати саме те завдання контролера та чистильника огріхів, або й відвертих порушень провладної фракції, як це й покладається у всіх демократичних парламентах світу на опозицію. Та не перейшов він заради цього й до інших «чистильщиків» — більш потужної і більш структурованої опозиційної фракції, що можна було б ще якось зрозуміти. А подався саме у ту владну, яку очолює Партія регіонів і в якій він і збирається стати і контролером, і «чистильщиком». Бо там і справді, як ви знаєте, є над чим попрацювати! І ось там він цю свою місію і буде виконувати. Ну що ж, так деякі із контролерів і «чистильщиків», наприклад, з тієї ж міліції (а вони теж «чистильщики»!), коли не можуть на даний момент ефективно боротися з якимись, м'яко кажучи, недотримувачами законів, на деякий час таємно покидають лави міліції та інкогніто вмонтовуються між цих порушників, щоб і справді, з середини, розвалити цю зорганізовану групу. Але про це вони аж ніяк не заявляють на увесь світ! Бо там їх відразу зустрінуть бейсбольними бітами. Але, якщо це тільки камуфляж для такого ганебного переходу, то ясно, що цей «чистильщик» — їх уже в народі охрестили «тушками» — бодай опосередковано спрацює далеко не як «чистильщик» і далеко не на користь опозиції, а хіба що тільки на ганьбу та сором України. Бо він там, у Верховній Раді, як народний депутат представляє обличчя всієї нашої нації! А ці «тушки» — їх там уже досить багато!, — вже добряче постаралися, щоб на тому обличчі не залишилось жодного чистого місця! Таке й обличчя! Нарешті й західноєвропейські депутати на власні очі побачили це обличчя — нашу Верховну Раду. Це були делегати від Польського Сейму, які, нещодавно відвідавши наш парламент, побачили досить звичну для наших депутатів, а для них — дуже аморальну картину: як приблизно рота наших депутатів, бігаючи від пульта до пульта, голосувала не тільки за «того парня», що вийшов у туалет, але й за решту взагалі відсутніх на даний день у Верховній Раді! Дивлячись на ту метушню, вони почали реготати. А дарма! Бо треба було встати й вийти з такого парламенту, в якому в такий аморальний спосіб регулярно відбувається профанація демократизму. Адже у них навіть за такий поодинокий випадок у порушника відбирають посвідчення депутата та видворяють із Сейму. І вже дуже шкода, що ті західноєвропейські депутати не помітили цього раніше. Адже така ганьба щоразу транслюється з нашого парламенту. Тож вони давно могли б не тільки це побачити, але й уявити, що твориться у нас десь там, внизу, коли й у Верховній Раді — найвищому державному органі витворяються такі порушення, аж ніяк не сумісні ані з мораллю, ані з демократією, яку наші регіонали копіюють чомусь далеко не з Європи, в яку вони про людське око декларують свій похід. З ким поведешся... Дійсно, народна мудрість гласить: з ким поведешся — від того й наберешся. А наші провладні депутати разом з їхнім почесним головою, а нашим Президентом на словах увесь час посилено декларують свій похід до європейських структур. Та реально, як писав один наш миколаївський сатирик, «вдень крокують, до Європи, а вночі — у Азію». Воно б то й нічого, якби там, куди вони реально крокують, були тільки якісь економічні негаразди. Бо вони бувають і в Європі. Та коли там традиційно, ще з часів сфальшованої ними Переяславської угоди, панує, як про те й сказав Іван Богун, «найнеключиміше рабство», — то треба було б гарненько подумати, перш, ніж знову засовувати туди навіть пальчик. Адже варто тільки подивитися, що там витворяють сьогодні з Чечнею, щоб хоч трохи охолонути. Бо те, до чого там довели цей народ, як, до речі, й інших «лиц кавказской национальности», — дуже красномовно свідчить про тамтешній рівень і демократії, і свободи, і моральності влади. Адже це саме вона своїми стараннями створила там такі умови для проживання корінного (не завезеного з-під Москви!) населення — так званих інородців. Та так створила, що сьогодні не просто до протестів (протестувати там неможливо!), а до зброї взялися, як це й було показано в одній із їхніх телепередач, уже навіть жінки, як вони їх назвали «чорні вдови», — терористки. Жінки — розумієте! Чи може щось подібне відбуватися в правовій європейській державі — у Франції, Швеції, Фінляндії? Теоретично, як виключення, — може! Але щоб так масово, як це відбувається у тій федерації, — ні! А відбувається це тому, що там демократією і не пахне. Бо від неї там тільки військовий камуфляж тих, хто своїм владним терором напродукував там тих «чорних вдів», яким нічого не залишається, як на той безпредєл відповісти теж терором. Читач запитає, а що тут спільного у цих трьох випадках? А спільне не тільки те, «з ким поведешся — від того й наберешся», але й те, як поведешся, а, вірніше, що посієш — те й пожнеш. І це та одна тема, від якої хотілося б всіх нас застерегти. Бо посіявши отой безпредєл, об'єднавшись з такими ж безпредєльщиками, ми матимемо теж і своїх «шахідів», і своїх «чорних вдів». А ще — вже всі разом будемо так же трястися уже від свого українського Беслану чи якогось київського теракту — аналогу московського на Дубровці. А щоб так не трястись, треба будувати правову, демократичну європейську державу. Європейську! А тому — думаймо, люди!