Злодії піднесуться над героями, Мудреці мовчатимуть, А дурні говоритимуть. Апокаліпсис Минуло вже понад 20 років, за які, як свідчить історія, можна було б практично вже кілька разів поспіль заново збудувати сучасну економіку, враховуючи той людський, технічний та природний потенціал, який мала Україна на зламі 80-х-90-х років ХХ ст.

Чомусь ж у такому разі вона стало скочується в галопуючий безлад тотальної руйнації всіх ланок її життєдіяльності: науки, виробництва, рільництва, культури, духовності (не плутати з релігією), законності, моралі, колективного розуму (соціального інтелекту), порозуміння та солідарності, без яких жодна нація і жодна держава не може не лише захистити притаманні їй інтереси, але й просто вижити? Чому, нарешті, на українських теренах запанувала смердюча демагогія політичних макак, яка збурює серед громадян суперечки, чвари, непорозуміння й конфлікти? Чому владна еліта, яка відзначається печерним невіглаством та ганебною корумпованістю, лише руйнує і не дає підлеглому народові жодних шансів на виживання? А про це, до речі, свідчить триваючий занепад виробництва, знищення робочих місць, нічим не виправдане зростання цін на харчові продукти та житлові тарифи, цілеспрямоване нищення малого і середнього бізнесу та, як наслідок, вимивання населення України на 9-10 мільйонів, тобто на 20% його чисельності у порівнянні з 1989 — 1990 роками! Такі злочинні парадокси не виправдовуються нічим: ні елементарною логікою, ні історичним досвідом людства, ні законами розвитку суспільства та націй, ні міжнародною кризою... То невже владна еліта тотально і раптово збожеволіла? Але й така думка не витримує критики, хоча б тому, що вона за таких сатанинських умов стало збагачується коштом українського народу, якого планомірно та вперто веде не лише до національної, а й до фізичної загибелі! Особливо помітними такі параноїдальні плани стали з приходом до владного корита Партії регіонів, з її неприхованою українофобією та прагненням пограбування найбільш незахищених і бідних верств населення, що й визначило її політику. Все це призводить до висновків не лише про хибність політико-економічного шляху розвитку, але й про існування певних планів сатанинської змови, спрямованої на тотальне обкрадання й винищення української нації. Тільки цим і можна пояснити потворний стан усіх ланок її життя. Про існування таких планів свідчить і брутальна думка одного із речників Партії регіонів Дмитра Табачника, який цинічно заявив, що для збільшення рентабельності українських земель... їх треба заселити мільйонами афро-азійських мігрантів, праця яких обійдеться значно дешевше за працю українців(?!). Іншими словами, українці для цих людців є зайвим брухтом, від якого треба позбавитися. До речі, з подібними думками носилися й деякі їхні пращури. Отже, це не марення, а цілком чіткі плани відвертого етно- і геноциду, плани, які вони планують виконати руками мешкаючих в Україні росіян, в яких з цією метою провокують великодержавний шовінізм та зоологічну українофобію. Саме такими провокаціями відзначається команда біло-голубого «проффесора» та російського президента, який його підтримує та «кришує. Саме така україножерна, антилюдська політика, втілювана в Україні регіоналами, провокує неприязнь, непорозуміння та конфлікт поміж українцями й росіянами, і цим сприяє... занепадові України. Отже, щоб Україна та українці вижили, треба, перше за все, усвідомити помилковість і згубність того шляху, на який нас спритно спрямували утаємничені україножери. Двадцятирічний досвід нашого державного існування... свідчить лише про нищівну сутність ідеології лібералізму, яка дозволила сісти нам на шию чужеродній мафії — злочинним олігархам, що впевнено ведуть нашу країну до повного поневолення. Це по-перше. І по-друге, виходячи з цього, треба негайно міняти як ідеологію, так і методи боротьби українців за виживання, збагативши їх досвідом народів, які б'ються проти поневолення. Іншого шляху для нас вже нема, бо йдеться про те, бути чи не бути нашому народові!