Халепа. Леся Українка на своє 140-річчя конкурує з Януковичем. За кількістю згадувань у ЗМІ. Зрозуміло, не з власної примхи — Вона вже давно поза- і над- цією метушнею. А суто надзусиллями тупоголових посіпак і пахолків «Лідера», яким невтямки, що свої «розмовляння з країною» жоден керманич не провадить у день ушанування великих співвітчизників. Бо інак — або він не керманич, або це не його країна. Це, звичайно, про керманичів, а у нас — «залізний хазяїн», тобто його діло дерев'яне — принесли — поставили — текст дали — віднесли. Ну, й ми собі трохи погомонімо — як ото часом люди при телевізорі коментують чиєсь патякання.

Виявилося, понад 90% питань до Президента мали соціальний характер. На цьому наголошували й пан Мартиненко з Інтерфаксу, й тьотя-з-трішки- голеньким -пупчиком (мабуть, скоро каштани зацвітуть-інвестори прилинуть) з контакт-центру, та й усі громадяни, організовані для дійства на майданчиках від Ужгорода до Єнакієва. Це дає підстави для принаймні трьох висновків. Перший: януковичі за рік так дістали, що, крім думки, як вижити, в людей уже інших не лишилося. Другий: «стабілізатори» так потолочили середовище під назвою громадянське суспільство, що питання верховенства права, демократії, прав і свобод людини відійшли на десятий план, люди розцінюють владу не як найнятих ними на роботу, а справді як «хазяїв», тобто — державні інститути не працюють, країна впевнено валить у диктатуру. Третій: головною тезою, що її взяли на озброєння пахолки, розписуючи сценарій «розмовляння», було «Народові до фєні політика, опозиція, свобода слова й інша фіґня» — «била би колбаса по два двадцать». Така собі візія народу як бидла, що, властиво, притаманна бидлові. Ще один момент, який не просто впадає, а таки гепається в око: питання наперед погоджені, віддресировані, а бідолашний «лідер» від найменшого «шага влєво», «шага вправо» вмент падає в нерви. Найбільше, здається, «повєргали в униніє підступи про тиск на свободу слова, запровадження посади Уповноваженого з прав дитини, професійну армію, страх українців перед міліцією. А це — ну просто яйце: «Чи знаєте Ви, що сьогодні 140-річчя Лесі Українки?»... Коли втеліпалися в тему житлокомунгоспу і брьохалися в ній впоздовж мало не півтори години, глядач, бігме, чувся свідком якогось вселенського «селектору» недорікуватих працівників ЖЕКів, іно й «самому» замакітрилося — голову Київської МДА пана Попова назвав «головою Київської обласної державної адміністрації... Незважаючи на те, в який бік дме поточний геополітичий вітер, переконаний Петро Процик. Вигреблися з ЖКГ — загрузли в «корупції. Пані журналістка (о, Фройд!) зазначила: «Ви часто робите жорсткі корупційні заяви...», а пан Президент засвідчив: «Ми значно посилили контроль по всім напрямам наркотрафіку, які йдуть через Україну». Ну, тепер ясно, чого антикорупіційний закон мав діяти з 1 січня цього року, а діятиме — коли рак на горі свисне. Далі — суціль жування суконної шмати: «План розвитку буде найближчим часом розглянутий...», «Я провів на цю тему нараду...», «Я ще буду мати на цю тему розмову з міністром соціальної політики...» тощо. Бо не в темі. Бо невтямки, що Президент і завгар — різні речі. Тобто крісла, а часом — і строки. Але ж попри — влади хочеться ще і ще! Звідси й раптове пожвавлення, сказати б навіть, збадьорення — як від чаю «За Динамо» в рекламної мами — на темі виборчої системи: «50 на 50», а «якщо буде більше (на користь мажоритарки. — Ред.) — я підпишу. Словом, чекай, країно, на новий виборчий закон — як в анекдоті, не здоровий, а такий, як треба. А посіпаки геть тупоголові — не втрималися від такої вже дешевої провокації: «федерасти», мовляв — це зовсім не ідеологи ПІСУАРу-2004, які нині гріють штанці в урядових фотеликах, а геть навпаки — западенці-«бандьори». От і питаннячко, звісно зі Львова: «Чи не вважаєте ви, що нам треба якийся час пожити окремо одне від одного?» Щоправда, винахідники самі від свого яйця і впали: народ різко захотів окремо пожити від Януковича, і то навсєгда. Як виявилося, посіпаки в такий спосіб ґрунт упослідили для демонстрування високої місії Об'єднавця Країни (наче це чиясь інша команда у 2004-му поширювала листівочки з поділеною на три сорти Україною!) Ще одна провокашка — з Одеси. Юна студентка повідомила, що вона з русскоговорящєй срєди, а викладають у виші українською, іспити українською, і їй важко «пєрєключаться», тому нада второй гос'язик. Я не про дівча, воно й так потерпіло, давши себе виставити такою телицею. Я знову про пахолків: не забезпечили, дурбецали, хазяїнові нормальний пас, от він і мекав, бідося, що не може запровадити другу державну — російську — бо «в парламенті не вистачає 300 голосів» і просив дівчатко вивчати українську, як вона «вивчає іноземну». Уявляєте — Саркозі з телевізора бідкається, що бракує голосів у Національній Асамблеї для запровадження другої державної мови? Та ще й пропонує особливо обдарованим вчити французьку як іноземну, бо їм пєрєключаться тяжело. Де б він був за п'ять хвилин? Ще казус. Раптом прорвалося питання про автомобілі для сільської медицини: «Що робитиме влада у сільській місцевості, адже там катастрофа, не вистачає автомобілів швидкої допомоги?! — Швидка допомога — це дуже чутливе (російською «чувствєнноє.- Ред.) питання, — оголосив Фьодорич. — Дуже важливо, щоб своєчасно приїхала допомога, коли людині важко. Над цим питанням працює новий міністр. Скоріш за все, в цьому питанні буде проголошена цільова программа. Видно, «фільтр» був не в курсі, що программа «Сільська медицина» не лише працювала в уряді Тимошенко, а що Юлію Володимирівну ГПУ якраз оце й «тягає за «злочин» — виділення рішенням уряду автомобілів для сільської медицини. Виходить, «сам» визнав, що діло потрібне — значить, дарма «тягають» Юлю, справу треба закривать. І як його тепер панові Пшонці бути? Ну, все, наостанок — ще дві ремінісценції. Досить, у вас і своїх не бракує. Хтось із журналістів спитав, чи не планує пан Президент, як ото котрийся з американських, пропагувати здоровий спосіб життя — взути кросівки — й бігцем? Поки пан Президент мимрив, що він грає в теніс, я подякувала Господу, що не бігає. Бо тоді б не лише дороги, а й хідники перекривали. На початку «розмови» від країни зринуло питаннячко, скоріше — проханнячко: «Переконайте мене, що ця реформа для таких, як я, і моє життя дісйно покращиться». Фьодорич довгенько міркував про щось навколо пенсій і раптом подав цифірь: найменші пенсії в нас — 600-700 гривень. Я порахувала: одна люстра в Межигірському «обійсті (50 тисяч доларів) — це, виходить, 666 найменших пенсій. Число яке нехороше — бачите? То кого треба «тягати» за корупцію? Й то ж лише один епізод... А це — вищий пілотаж: «Я ніяких синків і пасинків біля себе не тримаю». Ги, а хто це там на дорогущому джипі з автобази Держуправління справами гарцює? А, то юний і малозабезпечений однофамілець, він же нардеп і член ПАРЄ. А ще один «тезко» де-факто Нацбанком рулить. А кум — Генпрокуратурою. Якщо ж серйозно — чотири години країна дивилася примітивно відрежисоване, бездарне реаліті-шоу «Україну мають...». Бо ж просто поговорити з людьми очі в очі — стрьомно, от як ти людині у вічі скажеш: «Я тебе маю»? — ще у пику затопить. А цілій країні — запросто. Якщо з екрана. «Back to the USSR», коротше. Яким боком і під яким тенісом ти його не показуй — совок, воно й є совок. Хм, а ми тоді хто, якщо таке собі напротивсіхали на дурну голову?.. P.S. У Львові побили і розігнали флеш-моб, у якому «Янукович» «гнал казлов» — дівчину і хлопця в українському вбранні. У Києві «охочих задати питання Президентові вивезли на майданчик під сміттєспалювальний завод, подалі від людського ока. У тому ж таки Києві студенти відверто говорили про таксу за «розмову країни з Президентом» — 100 грн. Тих, хто спробували були висловити думку здорову, а не таку, як треба, — розігнали.