Про те, що в Миколаєві у продаж вже давно надходить червона риба місцевого походження, знають нині не лише рибалки. Та риба, яку ще не донищили атомники (як відомо, багато видів цінної риби з будівництвом Ташлицького гідрокомплексу зникли назавжди!), у нашому лимані стала... червоною.

Комуністи можуть тішитися: їхнього полку прибуло, та ще й цінного, бо мовчазного. А от злі язики нашіптують, що то несправжня червона риба, що то вона наковталася усякої гидоти. Та ми їм не віримо, бо знаємо (зі слів компетентних органів, санстанції, управління екології, надзвичайних ситуацій, охорони здоров'я, адміністрації, райради), що й Ніка-тера, і НГЗ, і порти з гексахлорбензолом, і водоканал нашу екологію лише поліпшують, а їхні викиди навіть корисні для здоров'я звичайних громадян. І ми охоче віримо їм, бо ж ціни на рибу злетіли до неба. Аякже, тепер це вже не просто продукт харчування, а ліки! Як і пшоно, і гречка, і яблука, і капуста, і... Все стало ліками. Від голоду. Ми маємо до гробової дошки (а вона — недалеко!) бути вдячними новій владі, що вона сама не з'їсть, усе нам залишає таку рибу корисну і все решту, обділяючи власних дітей. Будемо їсти і, може, вилікуємося від дурості, яку проявили під час виборів...