50-річчя відходу Тараса Шевченка пройшло під контролем жандармів і чорносотенців. Але в Парижі Луначарський прочитав свою славнозвісну лекцію «Великий народний поет». 100-річчя пройшло під суворим партійним контролем — тихо і «в рамках вшанування». 150-річчя. Нарешті на волі! Рік 2011-й.

Уявімо собі погляд чужинця. Біля пам'ятника — пожвавлення. Кожна партія принесла свої квіти. Одна група принесла їх до десятиріччя побоїв біля пам'ятника. Ідемо до Президента України. У Президента болить коліно. Окрім того, недавно він вияв своє якесь неукраїнське походження. Премії Шевченківські доручив вручати прем'єру Азарову. Той, принаймні вголос, не хвалиться своїм неукраїнським походженням. Він у нас і швець, і жнець, і на дуді гравець. Але все одно треба йому підготувати хоча б папірець. Видно, не було кому, то він переплутав «Заповіт» з іншим віршем. Міністр культури через заклопотаність недоглянув ювілею. Телеканал Інтер» до ювілею показав нам Бузину, який поліз битися з художником Сергієм Поярковим. Дотепніше було б запросити Володимира Кличка,тоді б Бузина тримався скромніше і тільки підтакував би з-під столу. Журналісти досліджували, як там було з тією премією Василя Шкляра і з тим Табачником. Видавництва нічого не видали до ювілею. Але депутат Томенко якось зізнався, що колись було видано першу спробу біографії Шевченка, то він роздобув кошти на її перевидання. «Просвіта» не просвітила його, що пізніше було видано добру біографію, написану Кониським. Палац України 10 березня показував російську співачку Алєгрову. Палац культури дав великий концерт Поплавського. У нас став ритуальним плач на брак коштів. Але в жебрацьку руку скільки не кинь — десь пропадає. З серця щось народжує, а з «коштів» — нічого. Усі літературно-мистецькі вечори, що їх організовує в Будинку вчителя Леся Матвійчук, безплатні. Сюди не приносять квіти від Президента. А квіти приносять самі учасники. Треба сказати, що ті вечори влаштовують і найвимогливішу аудиторію. Цього року 10 березня перші крісла чекали на поважних гостей. Але хіба престижно приходити «поважним» на Шевченківський вечір без перших осіб? Окрім того, вони у нас крутелики, то вони ще не прийшли до тями після 8 березня. Є у нас цілі кубла професійних патріотів, які могли б заповнити залу. Але ж вони знають ще більше за самого Шевченка. Та й втомились вони вже. Отак ми відзначили великий ювілей. І Шевченка згадали між іншим, і себе показали мимохіть. І все стало видно як на долоні.