Цікаву заяву я почув на одній із зустрічей зі студентами від молодої особи, яка чудово володіє українською мовою, але розмовляє, як усі: «кльово», «клас», «жуть», «достал», «торчу», «Ну, ти, блін, дайош» і дещо покруче. Бо, мовляв, так модно!

Ось і виходить: мовою, яку росіянин Корній Чуковський назвав «дзюркотливою як струмочок і дуже ласкавою», яку на конкурсі мов 1924 року в Парижі назвали однією з найповніших та найкращих, розмовляти зазорно і «невдобняк», а на якихось рваних фразах, на якихось покручах, які ні мовою, ні язиком назвати не можна, — престижно! І вже зовсім вищий клас, якщо все це ще й здобрювати чимось по крутіше, ніж той «блін»! Народний депутат України, академік Академії економічних наук України Володимир Пилипчик записав у своїй книжечці «Політичний аспект мовної проблеми» про це так: Єгипет, Турція. Росіяни з Росії від малого до великого... на пляжі... по-чорному п'ють і голосно матом розмовляють. Тому європейці, все частіше, не бажають відпочивати в готелях, де «відпочивають» туристи з Росії. ...Мені теж довелося спостерігати жахливу картину: сім'я з Росії, в складі трьох поколінь — бабусь, дітей і малолітніх онуків — дуже голосно... «матюкались». Вирішив подивитися, що ж там сталось?.. Нічого незвичайного... Просто уся сім'я (окрім онуків) пиячить і голосно спілкується матом (у тому числі і онуки з бабцею і татом). Повинен зазначити: нам не потрібно їхати до Єгипту, Туреччини чи Ізраїлю, щоб переконатися у правдивості цих слів. Достатньо вийти на вулицю наших міст, які ще себе й досить вважають осколками «блестящей империи» і переконатися в цьому. Бо це і є саме ті мовні осколки від неї, які вона через свою попсу все ще старається пропхати до нас. Адже вона й досі старається бодай через своїх «хіппі чи то у рваних штанах, з яких виглядає не тільки пуп, але й рипиця, чи через бритоголових у шкіряних куртках, бодай тим сленгом зашкодити Україні у відродженні потоптаної ними ж української мови. Бо заборонити, як то колись Валуєвським чи Ємським указами, вона вже не може. А ось нашкодити, загорнувши цю шкоду в привабливу «модну» обгортку і начинити тим «сленгом» наших модників та модниць, ще може. Але мода завжди минає. І на довговолосих «хіппі у рваних штанях. І на бритоголових у шкірянках теж мине. Як мине мода на цей «сленг», який у нас оголошують «общепонятным языком». Відійде в минуле й оцей синдром ПІСУАРів — «осколків» колишньої імперії. І наші міста усвідомлять себе не якимись там регіонами, а невід'ємною часточкою України, відкинувши на смітник історії оті «осколки». А щоб це сталося скоріше, треба й нашим студентам — молодим людям — поступити так, як у подібних випадках поступали, ну, наприклад в Чехії. Там, у колись німецькомовній Празі, чеські студенти та молода інтелігенція, не криючись, навмисне на вулицях і в людних місцях голосно розмовляли чеською мовою, відтворивши таким чином моду на потребу розмовляти своєю рідною мовою! Розумієте: сміливо виділяючись із того іншомовного натовпу, створили моду та відтворили рідну мову! Тому, шановні молоді люди, не тушуйтеся, виділяйтеся й розмовляйте українською мовою — мовою, яка «всеосяжніша, ніж перська». Принаймні так написав про неї 1657 року турецький дослідник Ельвія Челебі, який, до речі, побувавши в суто чоловічій спільноті — на Січі — не зафіксував там не тільки тих слів-покручів, але жодної ознаки «мату». Хоч його й цікавили лайливі слова в різних мовах. Він їх колекціонував. Так ось в Україні, у цій всеосяжній мові, він віднайшов усього-на-всього аж чотири лайливі вирази «щезни, собако», «свиня», «чорт», «дідько». Оце й усе! Конфуцій колись записав: «Якщо мова не є правильна... тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу». Тобто безпредєлу! Що ми й спостерігаємо! А тому, шановні молоді люди, якщо ви хочете жити не в безладному хаосі та в безпредєлі, своєю культурою мовлення підіймайте і мистецтво, й мораль на відповідну висоту, щоб від вас не жахались не тільки десь за кордоном, але й в Україні. А для тих, хто ще не оволодів українською мовою, нагадаю слова Карла Маркса: «Той, хто не розмовляє мовою держави, в якій мешкає, або гість, або наймит, або окупант». І додати тут нічого! Просто кожному треба визначитися: хто він у цій державі?