(заявление публикуется на языке оригинала)

Шановні земляки!

У зв’язку із позачерговими виборами до Верховної Ради України, призначеними на 26 жовтня п.р., мене все частіше запитують, чи буду я брати в них участь.

Вважаю, що мій обов’язок перед одеситами, зокрема тими, хто підтримав мене на минулих виборах, відкрито і відверто викласти свою позицію. Як відомо, я був обраний до парламенту сьомого скликання у 2012 році по Малиновському виборчому округу №134 міста Одеси.

За два роки моєї каденції, як і в попередньому складі парламенту, працюючи у Комітеті з питань національної безпеки і оборони, я гостро ставив питання, пов’язані із розвитком вітчизняної економіки, українського Причорномор’я і Придунав’я, запезбечення обороноздатності країни, зміцнення її міжнародних позицій і авторитету, соціальним захистом військовослужбовців, членів їхніх сімей, активно використовував для цього парламентську трибуну.

Водночас прагнув вирішувати різноманітні проблеми життя регіону і рідного міста, підтримував постійні зв’язки з виборцями.

Опікувався ремонтом шкіл, бібліотек і доріг; благоустроєм вулиць, міжквартальних проїздів та парків; оснащенням учбових закладів і дитячих садків; матеріальною підтримкою людей похилого віку, інвалідів та ветеранів; заохоченням культурних і наукових ініціатив. Звіт про мою депутатську діяльність буде оприлюднений.

Залишаючись прихильником сильної державної регіональної політики, я завжди відстоював ідею виборів за відкритими регіональними партійними списками. Але така система не була підтримана діючим парламентом.

Адже одна з основних проблем і бід, з якими стикається наша країна, полягає в тому, що багато питань, від яких залежить стан в економіці Украіни, захист іі національної безпеки і державний суверенітет, перебувають в руках олігархів, які диктують правила гри, керуючись своїми вузькоклановими інтересами, конкуруючи між собою, не знаходячи при цьому спільної мови, а головне — не зважаючи на інтереси держави і іі народу.

Тому я зробив СВІЙ вибір.

Мій вибір фундується, перш за все, на засадах моральності. Вважаю неможливим та аморальним в час, коли в країні іде війна, гинуть земляки, в багатьох домівках панує скорбота і траур, рекламувати свою діяльність, розповідати які ми, кандидати в народні обранці, «чудові та надзвичайні (адже піар — це невід’ємна частина виборчої кампанії).

В такі часи мені було б соромно та гидко розміщувати борди із закликами, палатки із агітаційними матеріалами.

Сьогодні треба просто працювати.

Друге. Економічна складова. Просте математичне завдання. Маємо по країні понад 200 виборчих округів. Помножимо цю цифру на ті мільйони, які будуть витрачені під час виборчої кампаніі і в результаті отримаємо ті мільярди, яких так не вистачає сьогодні для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та обороноздатності держави.

Я не є бізнесменом, не володію каналами телебачення і газетами.

Закликаю інвесторів, які висловлюють готовність підтримати мене на виборах, спрямувати гроші на потреби української армії, підтримку біженців, на лікарні та шпиталі.

Третє. Зрозуміло, що народний депутат мав би володіти відповідними державними важелями та можливостями вирішення ключових проблем в окрузі. Але, впевнений, що квотний принцип формування уряду, наростаюча хвиля політичного, соціального та економічного популізму призведуть до того, що народні обранці просто не матимуть змоги представляти належним чином інтереси своїх виборців у новому складі парламенту.

В той же час я, як громадянин і надалі працюватиму для Одещини та одеситів.

Розумію, що моє рішення — НЕ БРАТИ УЧАСТЬ У ДОСТРОКОВИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2014 року — не є характерним для українського політикуму, де від можливості отримати високі політичні пости ніхто не відмовляється. Сьогодні прийшла пора приймати відповідальні, сміливі рішення, і цим кроком я висловлюю свою державницьку та громадянську позицію.

Дякую вам за довіру, шановні одесити, і сподіваюся на ваше розуміння та підтримку моєї позиції.