Шановні учасники урочистостей!
Конституція України хоч і відносно молода, однак має унікальне історичне коріння, а наша держава – багатовікові конституційні традиції. Ще понад 300 років тому – у 1710 році була укладена Конституція Пилипа Орлика, одна з перших європейських конституцій нового часу, яку написав саме українець. У документі були закладені демократичні принципи парламентаризму, і навіть передбачена сесійна робота Ради. Таким чином, коли в світі ще правили абсолютні монархії, до американської війни за незалежність і до Великої французької революції лишалися десятки років, – наші пращури вже склали по суті республікансько-демократичний маніфест. Маніфест, який на багато років випереджував свій час.

Але повернемося до новітньої історії нашої Конституції.

Після урочистого прийняття 24 серпня 1991 року Акту проголошення Незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі, Україна була визнана більшістю країн світу суверенною державою і повноцінним суб’єктом міжнародних відносин. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування молодої держави.

Відтак, 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла першу Конституцію незалежної української держави.

Ця Конституція вважалася однією з найпрогресивніших і демократичніших у світі, вона передбачала захист прав людини, визначала баланси між інституціями влади. Але, на жаль, за 25 років влада неодноразово підлаштовувала (часом – у сумнівний спосіб) Основний Закон під політичну доцільність, що, безумовно, призвело до правових колізій.

Так, вже незабаром після прийняття Конституції стало підійматися питання про її вдосконалення. У грудні двохтисячного року був проведений, Всеукраїнський референдум про внесення змін до Основного Закону з метою перетворення Верховної Ради на двопалатний парламент, скоротити кількість народних депутатів, позбавити їх депутатської недоторканності і надати Президенту право достроково розпускати парламент у разі несформування в ньому депутатської більшості або незатвердження протягом трьох місяців Державного бюджету. Всі ці пропозиції на референдумі були підтримані більшістю його учасників, але в умовах боротьби поглядів та точок зору, реалізовані не були. Питання про “надмірну” депутатську недоторканність багато років і після цього використовувалося в популістських цілях у політичній боротьбі.

У 2004 році, під час розпалу виборчої президентської кампанії, що проходила в обстановці “помаранчевої революції”, дискусії навколо Конституції знову загострилися. Цього разу обʼєктом конфлікту стало питання про перетворення України на парламентсько-президентську республіку, тобто про перерозподіл повноважень між Президентом і парламентом на користь останнього. Все вирішилося досить сумнівним компромісом – прийняттям Верховною Радою 8 грудня 2004 року закону про внесення Змін до Конституції “в пакеті” зі згодою на проведення не передбаченого ані Конституцією, ані Виборчим законом так званого “третього туру” голосування.

У такому варіанті Конституція діяла протягом шести років. Але після обрання Президентом Віктора Януковича, суд України «на вимогу двохсот п’ятдесяти двох народних депутатів» своїм рішенням від 30 вересня 2010 року припинив дію Конституції в редакції 2004 року, а Закон про її прийняття визнав таким, що втратив силу “в зв’язку з допущеними порушеннями процедури при його ухваленні”. Україна знову стала президентсько-парламентською.

Конституційний суд не тільки оголосив, що з цього дня набула чинності стара Конституція у версії від 28 червня 1996 року, а й поклав на органи державної влади обов’язок привести нормативно-правові акти у відповідність з нею.

Це викликало неабиякі здивування і в українському суспільстві, і в європейській спільноті, зокрема у Венеціанській Комісії, яка назвала “вкрай незвичайним для європейського конституційного права” той факт, що поправки до Конституції України були визнані Конституційним судом України “такими, що суперечать Конституції” після того, як вони діяли протягом шести років.

Під час подій 21 лютого 2014 року Верховна Рада проголосувала за відновлення дії Конституції України у редакції 2004 року, тобто фактично скасувала рішення Конституційного суду (всупереч своїм повноваженням) і повернула Україні статус парламентсько-президентської республіки.

Як бачимо, впродовж років всі дії влади відбувалися з відхиленнями від Конституції. Адже “вільна” інтерпретація Основного Закону стала звичайною справою. Непоодинокими є факти і його прямого ігнорування.

Венеціанська комісія зазначає, що сьогодні чимало законодавчих актів не відповідають демократичній практиці європейських держав, мають необґрунтований характер і безпосередньо суперечать положенням Конституції.

Сучасний стан дотримання Основного Закону опосередковано спричиняє низку державно-правових проблем у діяльності Конституційного Суду України і, перш за все, створення нормативних гарантій щодо неможливості зміни його правового статусу з мотивів політичної доцільності.

Беручи до уваги особливу роль Конституційного Суду України у виконанні функції арбітра в розв’язанні спорів між вищими органами держави, потрібно максимально деталізувати його конституційно-правовий статус саме на рівні Основного Закону України.

Наразі проблема судової реформи не сходить з порядку денного з часу проголошення незалежності України. За цей період було здійснено чимало спроб змінити систему правосуддя, успадковану від радянської епохи, починаючи від так званої малої судової реформи початку 2000 р. і, закінчуючи прийняттям Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 2015 року.

Проте, всі ці спроби фактично завершувалися невдачею. Причин цьому безліч – від об’єктивних складнощів становлення української державності, стану суспільної свідомості, політичної і правової культури можновладців – до браку політичної волі для проведення справжньої реформи.

Необхідно усвідомити, що без легітимної Конституції не може бути легітимної влади. А основним джерелом легітимної влади у демократичних країнах є вибори, правонаступництво та традиції. І така традиція, що міцно вкоренилася в Україні, на жаль, теж є: кожні вибори відбуваються за новим законодавством. Легітимність влади – це, перш за все, “якість” правлячої еліти, рівень її інтелекту. Не існує “неякісних дітей”, але існують неякісні представники влади. І ще одна перевірена досвідом формула: легітимність влади знаходиться в прямій залежності від її ефективності.

А ефективність вимірюється співвідношенням відповідальності і повноважень. До речі, відповідальність виховується саме повноваженнями.

Хочу наголосити: ми маємо зробити все, щоб Основний Закон підтвердив статус однієї з найкращих конституцій у світі, де гарантом дотримання прав і свобод людини є президент; де чітко прописані повноваження виконавчої, представницької і судової гілок влади.

Задля цього конституційний процес в Україні повинен мати ґрунтовне наукове забезпечення, зокрема сучасними напрацюваннями академічної правової науки. Сьогодні в Україні є фундаментальна наукова школа, розробки якої мають обов’язково бути враховані при внесенні змін до Основного Закону.

Попереду – імплементація міжнародно-правових норм та забезпечення ефективних механізмів їх реалізації на практиці. Водночас, підкреслю необхідність вивчення та впровадження позитивного зарубіжного досвіду.

До того ж, у свідомості кожної людини має бути закладене, що всі дії повинні бути скоординованими із вимогами Конституції. Від громадян України, насамперед, залежить, діятиме Конституція чи ні. Але доти, доки сама влада не буде дотримуватися конституційних норм, ми ніколи не зможемо говорити про ефективність Основного Закону. Перш за все можновладці повинні показати приклад його дотримання, а тільки тоді вимагати цього від людей.

Необхідно усвідомити, що будь-яке положення чинної Конституції – не декларація, а конкретні справи. До речі, це переконливо доводить наш Президент.

Володимир Зеленський майже перший з президентів держави, який поступив послідовно та раціонально: не скасував напрацювання «попередників», а продовжив шлях реформ, зокрема визначив пріоритетом активне впровадження адміністративно-територіальної реформи та децентралізації, що сьогодні істотно поширило повноваження органів місцевого самоврядування. І це, безумовно, важливий крок до ефективних змін у Конституцію.

Щодо конкретних справ.

Перш за все це – дієві кроки Президента на Шляху до миру, зокрема відновлення діалогу у нормандському форматі;

Безпрецедентним кроком стало Перезавантаження законодавчої влади, зокрема скасування депутатського імунітету – недоторканності. До речі, від недоторканності відмовився і сам Президент, адже ухвалено Закон про імпічмент Президенту; відійшло в минуле й «кнопкодавство»: Президент ініціював законопроєкт про запровадження кримінальної відповідальності за неособисте голосування.

Вагомим внеском у процес побудови толерантного суспільства, в якому знаходять спільну мову різні етнічні, релігійні, соціальні групи, є прийняття Закону «Про народовладдя через всеукраїнський референдум», який надає народу право самостійно та безпосередньо, без участі політиків, вирішувати питання загальнодержавної ваги.

Необхідно також зауважити на заходах Президента щодо Де – олігархізації та посилення ролі держави, зокрема Ради національної безпеки та оборони України, яка стала впливовим та ефективним інструментом захисту національних інтересів України.

У такому важливому напряму як «Боротьба з корупцією» це – початок роботи вищого антикорупційного суду та перезавантаження Конституційного суду; реформа органів прокуратури.

Значну увагу приділено і Цифровізації держави, зокрема переведення державних послуг в онлайн та введення єдиного онлайн порталу «Дія».

В контексті Економічної політики, безумовно – коректне та виважене відкриття ринку землі та передачі її місцевим громадам; створення привабливих умов для інвесторів.

І, звісно, заходи щодо подолання пандемії COVID-19, розповсюдження якої відбулося блискавично.

COVID-19 показав, що глобальний світ – це не тільки світ без кордонів, а й глобальна відповідальність. Сьогодні країна виходить з пандемічної кризи більш сильною та підготовленою, а страшна вірусна хвороба ще раз продемонструвала в різних аспектах, наскільки необхідно гармонізувати законодавчу базу із Конституцією.

Окремо хочу зупинитися на Програмі Президента України «Велике будівництво», яка полягає у масштабній розбудові якісної інфраструктури України. Це – школи та дитячі садочки, центри екстреної медичної допомоги та спортивні об’єкти, мости і дороги державного і місцевого значення.

Наразі хочу поінформувати шановне зібрання щодо реалізації Програми «Велике будівництво» в Одеській області. І розпочати саме із розбудови транспортної і логістичної інфраструктури. Це – реконструкція автомобільних мостів через Хаджибейський і Сухий лимани; проєктування та будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення «Одеса-Рені» в обхід території Республіки Молдова; завершення будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення «Обхід с. Сухий Лиман», реконструкція Хаджибейської дамби, створення індустріального парку на полях фільтрації в м. Одесі

Вкрай важливим для розвитку регіону є реконструкція міжнародного аеропорту «Одеса»; планується відновлення діяльності міжнародного аеропорту «Ізмаїл».

Сьогодні в межах зазначеної Програми також завершено будівництво чотирнадцяти об’єктів – 3-х шкіл, 5-ти дитячих садків, 6-ти стадіонів.

Тривають роботи на дев’яти об’єктах, в тому числі по місту Одеса: загальноосвітня школа №33 з розміщенням Центру дитячої та юнацької творчості та благоустроєм стадіону; опорна загальноосвітня школа №41; обласна школа вищої спортивної майстерності “Олімпієць”, ДЮСШ №5 м.Одеси, а також ясла-садки в с. Усатове та селищі Таїрове Одеського району; стадіон ДЮСШ в м. Білгород-Дністровському; будівництво загальноосвітньої школи в селищі Авангард Одеського району та капітальний ремонт Шевченківської загальноосвітньої школи №2 Кілійської міської громади Ізмаїльського району.

Відбувається масштабна реставрація та ремонтні роботи в будівлі Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька.

Для відбудови приймальних відділень майже на 180 млн. грн. ми додатково збільшили витрати на медицину. У рамках «Великого будівництва» відкриваємо нові приймальні відділення та оснащуємо сучасним медичним обладнанням, здійснюємо капітальні та поточні ремонти. Так, відбудовано 10 приймальних відділень та18 нових амбулаторій.

Ми впроваджуємо дієві інноваційні проєкти майже в усі сфери розвитку регіону. Зупинюся лише на деяких.

На цей час готуємося до реалізації пілотних проєктів з розвитку зрошувального землеробства, для цього вже внесені відповідні зміни до обласної Програми «Аграрна Одещина»: передбачено додаткові кошти на підготовку проєктів з відновлення та реконструкції державних меліоративних систем в Одеській області.

На виконання Указу Президента України №111 від 23 березня 2021 року, розгортаємо масштабну роботу з охорони довкілля, направлену на вирішення низки екологічних проблем, зокрема будівництва, капітального ремонту та реконструкції каналізаційних та локальних очисних споруд; покращення екологічного стану водойм області; ефективне використання природно-заповідного фонду; безпечної переробки та утилізації відходів та інше.

18 червня на сесії Одеської обласної ради затверджено регіональну програму «Ліси Одещини» до 2025 року; також розробляємо План спільних дій з вирішення проблемних питань Хаджибейського та Куяльницького лиманів; залучаємо інвестиції у галузь впровадження альтернативної енергетики.

Активно впроваджуємо обласну Програму цифрової трансформації Одещини, в межах якої вже відкрили в регіоні центр підтримки та розвитку підприємництва «Дія. Бізнес», розвиваємо широкосмуговий доступ до інтернету у найвіддаленіших точках області, а в перспективі – перехід на режим безпаперового документообігу.

В області активно працює програма «Безпечна Одещина».

І це далеко неповний перелік справ, які на ділі забезпечують та гарантують виконання основних положень Конституції, зокрема щодо соціального захисту громадян, їх права на безпеку, охорону здоров’я, достатній життєвий рівень тощо.

Шановне зібрання!

День Конституції – це, безумовно, свято. Але свята створені не тільки для того, щоб отримувати вихідні дні. Вони дають змогу для роздумів, роботи над помилками та підбиття підсумків. І такі підсумки треба робити сьогодні, задля того, щоб Конституція України дійсно стала оберегом державності та гарантом нашої незалежності.

Впевнений: зберігаючи ключові принципи і положення, Конституція в сучасних динамічних історичних умовах повинна адекватно реагувати на глобальні зміни та виклики часу.

З поваги до Конституції починається громадянське суспільство. З поваги до прав кожного починається країна, яку поважають. І саме Конституція несе в собі головну надзвичайно цінну і гуманну ідею про те, що держава функціонує для людини!

Тож давайте дотримуватися своєї громадянської позиції щодня, а не лише в день свята.

Бережіть себе! Бережіть своїх близьких! Бережіть Україну!

З Днем Конституції!

Сергій Гриневецький

голова Одеської обласної державної адміністрації