Партія президентки Маї Санду перемогла
Під час президентських виборів Мая Санду зверталася до своїх прибічників словами oameni buni — «хороші люди». Ближче до опівночі з неділі на понеділок стало зрозуміло, що обіцяний лідеркою час «хороших людей» стає реальністю. Залишивши далеко позаду опонентів із проросійського табору — Блок комуністів і соціалістів та їхніх союзників із партії «Шор» — пропрезидентська партія «Дія і солідарність» (PAS) здобула впевнену перемогу. За неї проголосувало понад 50% громадян Молдови. Ще яскравішою виявилася перемога PAS за кордоном, де вона отримала близько 86%.

Ні для кого не було секретом, що дострокові парламентські вибори — продовження виборів президентських. Попри те, що в перегонах брали участь 22 партії та блоки і один незалежний кандидат, лінія протистояння залишалася незмінною — Санду проти Додона, PAS проти Партії соціалістів.

І Санду, і Додон мали що втрачати у разі поразки. Без перемоги на парламентських виборах і формування лояльного уряду новообраній президентці годі було й мріяти про реалізацію передвиборних обіцянок. Додон же ризикує втратити не лише владу, а й прибутки, які ця влада дає.

Санду зуміла консолідувати сподівання молдован на зміни, і голоси за PAS — це насамперед голоси проти корупції та бідності. Російське слово «кульок» стало своєрідним символом корупції після появи одного з відео, на якому колишній лідер Демократичної партії та неформальний «господар» Молдови Влад Плахотнюк, передає Ігорю Додону пластиковий пакет, як можна зрозуміти зі слів, із грішми. Відтоді за Додоном закріпилося прізвисько «Кульок», і багато хто з молдован 11 липня зробив вибір не так за Європу, як проти влади «кульків».

Утім, Додон став токсичним і для колишніх соратників. Попри його бажання згуртувати навколо себе всі ліві та проросійські сили, на союз із ним зголосилася тільки Партія комуністів на чолі з 80-річним експрезидентом Молдови Володимиром Вороніним. Причому саме Воронін очолив список виборчого блоку соціалістів та комуністів, тоді як Ігор Додон був у ньому другим. Що саме спонукало третього президента піти на союз із п'ятим, достеменно невідомо, тим більше що в попередні роки Воронін та комуністи жорстко критикували соціалістів і їхнього лідера. Подейкують, цей альянс утворився не без допомоги Росії. З позицій передвиборної тактики, союз був логічним. Комуністи мають свій електорат і на парламентських виборах 2019 року отримали 3,75% голосів, які вочевидь не були б зайвими.

Тоді як тимчасовий виконувач обов'язків прем'єр-міністра Ауреліу Чокой, що свого часу був радником Додона і вважався його людиною, поставив свій підпис під «асоціативним тріо» разом із міністрами закордонних справ України та Грузії і взагалі виявив лояльність до Санду. Мер Кишинева Іон Чебан, обраний на цю посаду від соціалістів, заявив, що підтримує своїх однопартійців, але участі у виборчій кампанії не братиме. Схожу відсторонену позицію зайняла і башкан Гагаузії Ірина Влах.

Але якщо на проросійському фланзі відбулася певна консолідація, то на потенційний електорат PAS претендувало кілька партій — і колишні партнери по блоку ACUM з «Платформи Гідність і Правда» (DA), і уніоністи з недавно зареєстрованої партії Альянс за об'єднання румунів (AUR), і інші малі партії.

Основним резервом PAS були голоси діаспори. На президентських виборах кожен четвертий голос, відданий за Маю Санду, був голосом закордонних молдован. За останні місяці президентка зробила візити до країн, у яких живе й працює найбільша молдовська діаспора. За результатами візиту в Італію навіть було підписано угоду в галузі соціального страхування, спрямовану на підтримку трудових мігрантів.

Президентура Республики Молдова

Тому не мають дивувати гострі суперечки, що розгорнулися навколо відкриття дільниць для голосування за кордоном. Спочатку Центральна виборча комісія прийняла рішення відкрити за кордоном 139 виборчих дільниць, хоч і голова Центрвиборчкому, і міністерство закордонних справ та євроінтеграції пропонували збільшити їх кількість. Рішення викликало акції протесту і було оскаржене в суді. І лише після ухвали Вищої судової палати ЦВК погодилася все ж таки збільшити кількість дільниць до 150.

Майже така сама напружена боротьба розгорнулася й навколо дільниць для голосування громадян Молдови, які живуть на непідконтрольній території Придністровського регіону. Додон і його союзники небезпідставно могли очікувати, що придністровці в масі своїй голосуватимуть за проросійські партії.

За різними підрахунками, від 200 до 300 тисяч жителів лівобережжя Дністра мають молдовське громадянство і, відповідно, право брати участь у виборах. Придністров'я не дозволяє відкривати дільниці на своїй території, тож голосують придністровці на лівому березі на спеціальних дільницях. ЦВК спробувала відкрити три додаткові дільниці в Зоні безпеки: дві — в Бендерах і одну — в селі Коржево. Це давало можливість залучити ще кілька тисяч виборців, що могло принести Вороніну та Додону додаткових кілька тисяч голосів. Проте ЦВК пізніше переглянула рішення, оскільки Генеральний інспекторат поліції Молдови заявив, що на цих дільницях буде важко забезпечити прозорість і законність голосування. Згодом маятник хитнувся в інший бік. Напередодні виборів Апеляційна палата задовольнила позов однієї з партій і зменшила кількість дільниць із 41 до 12, втім це рішення було скасоване вищою судовою інстанцією.

Що на результати голосування істотно не вплинуло. У виборах взяли участь лише 28 тисяч придністровців, навіть менше, ніж у другому турі президентських виборів. Переважна більшість їх, як і передбачалося, підтримала Блок комуністів та соціалістів. Але в загальній кількості голосів, відданих за лівих, їх питома вага залишилася незначною — 4%.

Загалом же, порівняно з президентськими виборами, кількість районів, які віддали свої голоси за PAS, а отже й за Санду, збільшилася. Вірними лівим залишилися лише райони, де переважають національні меншини, — на Півночі та Півдні. Зокрема в Гагаузії, незважаючи на «нейтралітет» башкана, свої голоси за Вороніна і Додона віддали понад 80% виборців.

Сама ж передвиборна кампанія PAS виявилася гнучкішою. Упродовж виборчої кампанії Санду уникала гучних геополітичних заяв, а вістря агітації її прибічники спрямували проти корупції.

Майя Санду/Facebook

Натомість блок комуністів і соціалістів працював на свій «ядерний» електорат, активно використовуючи фобії російськомовного населення перед НАТО і Румунією, залякуючи їх «розморозкою» придністровського конфлікту, втягуванням Молдови в російсько-українську війну та нашестям ЛГБТ. Втім, загальний суспільний тренд виявився надто несприятливим для проросійських партій. Так, невдачею скінчилася спроба використати проти Санду справу про викрадення українського екссудді Миколи Чауса, до якого, як стверджують молдовські політики й медіа, були причетні українські спецслужби.

Що ж стосується України, то перемога пропрезидентської партії і формування стабільного уряду відкривають можливості для реалізації домовленостей, досягнутих під час січневого візиту Маї Санду до Києва. Ідеться не лише про інфраструктурні проєкти. Серед пріоритетів президентки — боротьба з контрабандою, і тут без допомоги України, що контролює придністровську ділянку кордону, не обійтися. Посилюються й можливості для насичення змістом діяльності «Асоціативного тріо» Україна—Молдова—Грузія та міжпарламентської асамблеї трьох країн, робота якої зависла після парламентських виборів 2019 року в Україні та Молдові.

Тим часом варто пам'ятати, що для Молдови «прозахідний» не означає автоматично й стовідсотково «антиросійський». Швидше за все, новий уряд намагатиметься утримувати певний баланс у відносинах із Москвою. Хоча в самій Росії перемога PAS, як і попередня перемога Санду, розглядається як поразка у глобальному протистоянні із Заходом.

Артем Филипенко

політичний експерт, завідувач відділом досліджень придунайських-Чорноморського регіону Національного інституту стратегічних досліджень

Джерело