1 та 2 червня до Дня захисту дітей Одеська національна наукова бібліотека запропонувала відвідувачам цікаву виставково-пізнавальну програму «Національна наукова бібліотека – майбутнім користувачам».

Під час екскурсії старовинною книгозбірнею юні відвідувачі поринули у неповторну «пригодницьку» бібліомандрівку, познайомились з унікальною будівлею бібліотеки – пам’яткою архітектури початку ХХ сторіччя і почули захоплюючу історію становлення найстарішої книгозбірні України та її сьогодення.

У затишному залі читали сучасні книжки й роздивлялись старовинні видання ХVІІІ-ХІХ століть, уявляючи як бавились і що читали їх однолітки тих часів. Діти були в захваті від сучасного розмаїття видань дитячої літератури, різноманітних за формою, змістом і жанром: пригодницька література, фентезі, комікси, книжки-іграшки, книжки-пазли, книжки-ляльки, 3D-книжки, книжки-розмальовки на різну тематику: книжки про принцес і піратів, про тварин і загадкових істот, чарівні казки, енциклопедії для допитливих. Програма була цікавою і для дорослих. До уваги педагогів представлено новітню методичну літературу для викладачів дошкільних закладів та вчителів початкової школи з питань арт-терапії, казкотерапії, музикотерапії, основ театральної педагогіки та ін.

Надзвичайно цікавою і оригінальною була театральна складова програми, а саме виставка-інсталяція творчих робіт і театральних ескізів Світлани Прокоф’євої, головної художниці Одеського академічного театру ляльок. Жабка, гусениця, хлопчик-мізинчик, макет театральної сцени та багато малюнків – ескізи до вистав відомих казок «Дюймовочка», «Попелюшка», «Аладін», «Рукавичка», «Теремок», «Коза-дереза» та ін. До усіх цих казкових експонатів можна було доторкнутися, пограти і відчути себе учасником чарівного дійства.

Про велику творчу роботу з виготовлення ляльок, створення образів героїв, костюми люб’язно погодилась розповісти нам справжні казкарка, пані Світлана.

- Світлано Анатоліївно, розкажіть, будь ласка, як народжується лялька?

Лялька народжується у поєднанні з драматургією, режисерською ідеєю. Це спільна творча робота художника і режисера. Спочатку ми обираємо п’єсу, а потім вирішуємо якою буде лялька. Оговорюємо принцип роботи і конструкцію ляльки. Вона може бути планшетною, тростинною або маріонеткою тощо. А далі – драматургія диктує образ. Яка то буде лялька? Хитрий або веселий персонаж? Потім вирішуємо які будуть декорації. Адже лялька сама по собі не може існувати, вона існує у просторі, поряд з декораціями і акторами. Важливо навіть які у акторів будуть костюми. І ляльки мають бути виготовлені у схожій стилістиці і гармонійному співвідношенні з усіма складовими.

Кожна лялька має власний характер. Вони різні, як і люди. Є складні ляльки, які важко піддаються актору. Іноді буває нелегко присмирити ляльку. З ними треба працювати, тренуватися. Навіть починаючи з процесу створення. Одну ляльку можна виготовити на одному подиху без великих енергетичних затрат. А іншого разу лялька виявляється вельми непростою, на якій не хоче сидіти костюм або не наскладується грим. Однак все ж таки вона підкорюється. Така творча магія.

На питання «Що ви вважаєте головним у вашій професії?», Світлана Анатоліївна відповіла з чарівливою усмішкою:

- «Любов! Це головне. Головне любити свою роботу, коли під час створення ляльки віддаєш частинку душі, то лялька стає теплою, живою, їй передається тепло рук. Лялька вбирає у себе і позитивний настрій, і душевний стан починаючи з пап'є маше. Потім коли актор бере ляльку до рук він відчуває її і привносить свою енергію. Лялька оживає. Це справжнє театральне диво.

- У театрі є декілька синтетичних спектаклів, де актор-людина взаємодіє з лялькою. Один герой – людина, інший – лялька. Як діти сприймають такий прийом? На чиєму боці симпатія?

- Діти на боці правди і добра. Якщо актор добрий та справедливий дітям неважливо лялька це або людина. Діти прагнуть того, щоб добро перемогло зло. Нещодавно в театрі відбулася прем’єра спектаклю «Легенда про лисицю і журавля», де дерево – живий актор, а маленький горобчик – лялька. І горобчик питає дітей чи є у них друзі, чи знають вони що так дружба? Діти відповідають: «Знаємо, знаємо!». «А чи є у вас друзі?», – «Так, є!» – проводжується діалог. А дерево заперечує: «Не правда! Не буває дружби!». А діти викрикують «Буваааєєє!» (сміється). Діти захищають добро і сперечаються зі злом. У них є бажання захистити добро. У такі часи розумієш, що сила театру ляльок – то велика сила. Діти після спектаклю виходять щасливі і радісні.

______

Теж саме диво відчули і бібліотекарі, коли протягом двох днів Одеська національна наукова бібліотека зустрічала своїх майбутніх читачів. Вдале поєднання традиційної книжкової виставки і театральної інсталяції дозволило дітям і дорослим відчути магію і чарівність казки, поринути у світ дитинства і натхненної дитячої літератури. Зали книгозбірні наповнювались сяючими оченятами і щирими посмішками дітей. В Одеській національній науковій бібліотеці зберігається близько шести мільйонів книжок і кожен може знайти свою.

Світлана Герасимова, фото – Ельвіра Заборцева