Микола Костюк, викладач вузу:

– Хочу, щоб був порядок! Нарешті! У соціумі, у політиці, економічних відносинах. І ще, як кажуть у народі, – мир та злагода в усьому. Безперечно, хто б не став обранцем, будуть існувати правляча еліта та опозиція. Дуже хотілося б, щоб це явище, неминуче для нинішньої державності, мало цивілізовані форми. І мільйони українців не були вимушеними свідками бійки, – інакше не скажеш, – що йде між двома угрупованнями. Коли в хід ідуть такі методи як компромат, коли починаєш побоюватися, чи не поставлена країна на межу збройного конфлікту. Час представникам і того, й другого табору у цьому плані трохи порозумнішати.

Ірина ВОЛКОВИЧ, посудниця:

– Сподіваюся, що за нового Президента встановляться такі правила, за яких дітям не потрібно буде вступати за гроші, а хворим за гроші лікуватися. Адже кожен, хто стикається із системою освіти або охорони здоров’я, знає, що безкоштовно там нічого не доможешся. Якщо пенсіонер іде до лікарні із порожньою кишенею, він не може ні аналіз, ні діагноз встановити. Я, коли потрапила до лікарні із переломом, то одразу лише за те, що з вени взяли кров, заплатила 50 гривень. А якщо б у мене їх не було?

От і голосую за те, щоб до людей проявлялася справжня увага. І щоб не забували тих, хто по-справжньому потребує допомоги. А то згадують про них лише під вибори і починають наспіх формувати продуктові пакети. І, напевно, не думають, що людям потрібна моральна підтримка, потрібно знати, що їх не забули. Однак, наприклад, минулого року 2 грудня у День інваліда, як і у попередні два роки, про людей знедолених ніхто і не згадав.

Дуже хочу вірити, що новий Президент повернеться лицем до народу. А замість дебатів та боротьби із парламентом почне вирішувати наші нагальні питання.