У офісі регіональної організації НСЖУ відбувся круглий стіл, присвячений проблемі збереження рекреаційного потенціалу Одещини, підвищення рівня туристичної привабливості.

Найактивнішим його учасником став головний лікар санаторію ім. Пирогова на Куяльнику Микола Тищук. Він справедливо зауважив, що унікальний Куяльницький лиман потребує невідкладних заходів щодо його порятунку. Лиман, по суті, став заручником інтересів різних людей, які активно ведуть роботи щодо перегороджування річечок, які збігаються до лиману, будують на берегах різні об'єкти. Стік води до лиману виявився порушеним. І водойма катастрофічно швидко пересихає. Але ж лиманська грязь за своїми лікувальними властивостями не має аналогів.

Микола Миколайович нагадав дуже цікаву історію здравниці. За радянських часів на курорті працювали три корпуси-тисячники – ім. Леніна, ім. Семашка, ім. Пирогова, чудова грязелікарня, бювет. Потрапити на наш курорт було найбільшим везінням. І не тому, що путівки були дорогими. Тоді співвідношення середньої заробітної плати та ціни путівки становило 1:1, а не 1:6, 1:8, як зараз. Та й дев'яносто відсотків вартості путівки оплачувала профспілка. Причина була в іншому: по всій країні і за кордоном знали, як чудово зціляє різні запальні та хронічні недуги грязь Куяльницького лиману, і цей метод відновного лікування був дуже популярним. Звідусіль люди поспішали до Одеси. Їх не лякали ні віддаленість курорту від центру міста, ні автобус 109-го маршруту, який курсував на Куяльник лише за йому одному відомим розкладом, ні перспектива частину дороги пройти пішки, несучи на собі важкі валізи. У будь-яку погоду та у будь-яку пору року люди добиралися на Куяльник, хто як міг. І водойма, можливості чудової здравниці винагороджували їх за терпіння та мужність.

На сьогоднішній день санаторій, який, за розумного використання його потенціалу, приносив би чималі кошти до бюджетів різних рівнів, животіє.

Щоб якось все ж таки залучити людей, на курорті буде провадитися спеціальна акція. Суть її полягає у встановленні вартості одного дня лікування за курсівкою сімдесят дев'ять гривень і одного дня лікування за путівкою – сто сімнадцять гривень, але лише для пацієнтів, направлених соціальними службами. Тим самим керівництво санаторію в умовах кризи робить усе можливе, щоб здравниця залишалася у системі оздоровчих установ, допомогою яких можуть скористатися жителі регіону.

Щоб врятувати унікальну водойму та унікальний курорт, має бути вироблена стратегія його розвитку на найближчу та віддалену перспективу. І відкладати ухвалення цих рішень не можна: ймовірність зникнення Куяльника ще ніколи не була такою високою.