ДОЗА ОПРОМІНЮВАННЯ – 4,95 БЕР…

Саме таку позначку у посвідченні офіцера має майор запасу Валерій Сухнатов, який після боїв у Афганістані отримав призначення до Одеського військового округу. Недовго довелося йому насолоджуватися мирним життям. Уже через 8 місяців, 16 квітня 1988 року, він був у складі оперативної групи МО СРСР з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

– Специфіка роботи була такою ж, як в Афганістані, лише ворог інший. Там – душмани, а тут – радіація, – пригадує Валерій Олександрович.

Враховуючи вимоги норм і правил радіаційної безпеки, в зоні був встановлений вахтовий метод роботи персоналу з тривалістю 2-3 місяці. Саме за цей час ліквідатори встигали набрати до 5 бер (припустима річна доза радіації – авт.). Чисельність однієї вахти досягала 10000 чоловік, а весь персонал комплектувався з фахівців підприємств і організацій Мінсередмашу, а також військовослужбовців, покликаних із запасу для проходження військових зборів і спрямованих у Чорнобиль (так званих партизанів).

Військовослужбовці ремонтно-поновлювальної бази, заступником командира якої був призначений майор Валерій Сухнатов, займалися дезактивацією та обслуговуванням забрудненої техніки, яка пересувалася в середині 30-кілометрової Чорнобильської зони.

– Вчені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних радіонукліди. Велика частина з них у 88-му вже розпалася, – пригадує мій співрозмовник. – Увага хіміків та медиків тоді була прикута до плутонію та цезію. Від машин інколи зашкалювало, працювали не більше 2-3 годин, одну бригаду замінювала інша.

У результаті досліджень військових хіміків з’ясувалося, що довжина зон з підвищеною концентрацією цих радіонуклідів була незначною, а хімічні форми і розміри часток, у яких вони виявлялися, легко затримувалися респіраторами.

Саме тому особовий склад в зоні майже не знімав респіратори одноразового користування ШБ-1, так звані пелюстки. Протигазами ж користувалися рідко, адже перебувати в них було важко, витримували не більше години…

– Героїзму нашим воїнам було не позичати, – говорить Валерій Олександрович. – Вони більше ніж герої!

І це не просто слова, він демонструє документи: звіти та спогади тих часів. Перегортаючи пожовклі сторінки, дивуєшся справді масовому героїзму воїнів-ліквідаторів. Старшина Микола Переверзєв взяв на свою бригаду підвищені зобов’язання: перекривати у 1,5 раза гранично допустиму норму обробки автомобілів. Бригада сержанта Володимира Кочерги у безпосередній близькості від 4-го енергоблоку АЕС, в умовах високої радіації перевиконала план з розчищення місцевості від радіоактивного бруду.

– Від зорі до зорі – по 13-14 годин працювали ліквідатори, – розповідає Валерій Олександрович. – Хоча обліковували їм лише по 12 год. Та ніхто не скаржився. Прокидалися о пів на шосту. Сніданок – і знову на зону. І так щодня.

А чи усвідомлювали вони всю небезпеку радіаційного випромінювання?

– Ми були патріотами своєї держави, але, певна річ, не уявляли всіх масштабів трагедії. Про наслідки, звичайно, не думали, – констатує Сухнатов.

Було чимало і трагікомічного. Якось його підлеглі з числа «партизанів», побачивши пишний незібраний врожай (якраз багато було достиглих соковитих, але опромінених яблук – «мутантів»), почали зривати та їсти їх... На його попередження, що це небезпечно, таджик Мустафа Ялгін зазначив, що дихати також небезпечно, а це, мовляв, «молодильні яблучка». А одного разу «партизани» зловили декілька великих сомів, одначе коли перевірили їх на радіацію, то стрілка пристрою просто зашкалила. Допустима норма радіації перевищувалась у 100 разів. Цей аргумент, врешті-решт, вплинув на деяких «експериментаторів»…

Цікавлюсь, а наскільки відповідали дійсності чутки про торгівлю «забрудненими» легковими машинами із Чорнобильської зони?

– Ні, у ті роки це було неможливо, а зараз не знаю, – відповів Валерій Олександрович. – Усе навкруги було оточено різноманітними постами. Окрім цього, зверху на кузові машин, які випромінювали радіацію, робили фарбою позначку, яка добре спостерігалася з вертольота.

Отже, навіть якщо уявити, що подібний автомобіль міг проїхати кордон 30-кілометрової зони, то миттєво був би виявлений патрульними вертольотами.

В 1991-му, маючи за плечима 32 роки вислуги, він звільнився з лав Збройних сил. З того часу працював на різних посадах в ВАТ«Одесаобленерго». Одночасно Валерій Олександрович є одним із керівників Спілки ветеранів Афганістану селища Чорноморського «Каскад». Сьогодні він один із головних фахівців регіонального спеціального навчально-тренувального центру в ВАТ «Одесаобленерго».

Євген ТИЩУК

ПЕНСІЇ УЧАСНИКАМ ЛІКВІДАЦІЇ ТА ПОТЕРПІЛИМ ВІД АВАРІЇ НА ЧАЕС

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або жили на територіях радіоактивного забруднення.

Чорнобильцям-ліквідаторам

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

які працювали у зоні відчуження з миті аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше п'яти календарних днів – пенсійний вік зменшується на 10 років;

які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів – на вісім років;

які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від одного до п'яти календарних днів, у 1987 році – від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році – не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх спорудженні – не менше 14 календарних днів у 1986 році – на п'ять років.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (чоловіки – 10 років і більше, жінки – 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений чорнобильським законодавством.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах із шкідливими і тяжкими умовами праці за Списком № 2 (чоловіки – 12 років 6 місяців і більше, жінки – 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений чорнобильським законодавством.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи

Зниження віку цим категоріям громадян залежить від місця їхнього проживання в зоні та кількості років, проведених ними на забруднених територіях:

евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році пенсійний вік зменшується на 10 років;

евакуйованим з інших територій зони відчуження у 1986 році – на вісім років;

особам, які постійно жили або постійно живуть, або постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше двох років – на чотири роки+ та додатково на один рік за кожен рік проживання, роботи, але не більше дев'яти років;

особам, які постійно жили або постійно живуть, або постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років – пенсійний вік зменшується на три роки+ та додатково на один рік за два роки проживання, роботи, але не більше шести років;

особам, які постійно жили або постійно живуть, або постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років – на два роки+ та додатково на один рік за три роки проживання, роботи, але не більше п'яти років;

особам, які працювали з миті аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним чинником), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями – пенсійний вік зменшується на два роки.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (чоловіки – 10 років і більше, жінки – 7 років 6 місяців і більше). Вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений чорнобильським законодавством.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах із шкідливими і тяжкими умовами праці за Списком № 2 (чоловіки – 12 років 6 місяців і більше, жінки – 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений чорнобильським законодавством.

При звертанні за призначенням пенсії особи, яка була призвана на військові збори для ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, для підтвердження права на зниження їй пенсійного віку необхідно подати такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії (перереєстроване в установленому порядку) та один з документів про кількість днів роботи в зоні відчуження, а саме: довідку військової частини, у складі якої відбувалася участь у ліквідації наслідків аварії, або довідку архівної установи, або інші первинні документи (особові рахунки, відомості нарахування заробітної плати тощо), в яких обов'язково зазначено період роботи (для визначення кількості днів роботи в зоні відчуження), населений пункт чи об'єкт, на якому провадилися роботи з ліквідації наслідків аварії.

Якщо за призначенням пенсії звертається особа, яка жила (живе) на територіях радіоактивного забруднення, то вона подає посвідчення потерпілої відповідної категорії та довідку відповідного органу місцевого самоврядування, в якій має бути зазначено назву населеного пункту та період мешкання.

Якщо за призначенням пенсії звертається особа яка працює (працювала) на територіях радіоактивного забруднення, то вона надає посвідчення потерпілої відповідної категорії. При цьому періоди (період) роботи на вказаних територіях можуть бути підтверджені і записами трудової книжки, в яких зазначено назву населеного пункту, де особа працювала, і довідкою з місця роботи.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 106 (зі змінами).

Право на зниження пенсійного віку зберігається і у тому разі, якщо особа на час звертання за призначенням пенсії вже не живе або не працює на забрудненій території, але має відповідне посвідчення.

* Початкову величину зниження пенсійного віку встановлюють лише особам, які постійно жили або постійно працювали у зазначених зонах з миті аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тетяна ЯВОРСЬКА,

заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України

в Одеській області