Називати Україну без'ядерною державою не коректно, адже в нашій країні значна частина електроенергії виробляється саме на ядерних електростанціях. При цьому, в Україні немає ні технічних, ні людських ресурсів для створення ядерної зброї. Обидва ці чинники ставлять нашу країну в один ряд з державами з неоднозначним статусом ядерної безпеки. Про це йшлося під час прес-конференції, присвяченої річниці аварії на Чорнобильській АЕС.

За словами учасників зустрічі, в Україні на сьогоднішній день є 4 атомні електростанції та 15 енергоблоків, не беручи до уваги незліченної кількості об'єктів зберігання відпрацьованого палива, яке підлягає утилізації. Значний резонанс у суспільстві викликала ініціатива Президента країни Віктора Януковича, з якою він виступив у Вашингтоні у межах саміту з ядерної безпеки, пообіцявши, що Україна відмовиться від своїх запасів радіоактивного урану. За даними міжнародного фонду «Ініціатива щодо зменшення ядерної загрози», на території нашої країни зберігається близько 90 кг високозбагаченого урану. Зокрема, близько 68 кг міститься у Харківському фізико-технічному інституті, 13 кг – у Інституті ядерних досліджень НАН України в Києві, а також близько 6 кг – у Севастопольському національному інституті ядерної енергії. Усі ці запаси, яких, на думку фахівців, цілком може вистачити для створення ядерної зброї, Україна готова передати, наприклад, Росії, з метою підвищення власної ядерної безпеки. На думку завідувача кафедри атомних електричних станцій Одеського національного політехнічного університету В'ячеслава Дубковського, з науковою метою небезпечний і досить цінний уран використовуватися сьогодні не може. У країні майже немає для цього підходящих фахівців: академічна школа підготовки молодих вчених, зокрема – ядерників, сьогодні практично повністю зруйнована.

Фахівці пропонують звернути увагу на насущніші проблеми. Це і Чорнобильська АЕС, і незліченна кількість об'єктів зберігання відпрацьованого ядерного палива, що несе в собі потенційну загрозу. Так, побоювання у екологів викликає ракетне паливо, що зберігається на Павлоградському хімічному заводі, витікання якого може викликати екологічну катастрофу із мало прогнозованими сьогодні наслідками. Але ж цей об'єкт лише один із багатьох, небезпечний вміст яких давно підлягає знищенню. При цьому грошей з цією метою держава не виділяє.

А ось на думку віце-президента Українського ядерного товариства Сергія Барбашева, ядерні відходи цілком можуть стати джерелом одержання великих дивідендів у разі організації на державному рівні цивілізованого ринку торгівлі відпрацьованими радіоактивними елементами. Однак для цього в Україні немає ні грошей, ні, поки що, політичної волі.

Сергій Барбашев заявив, що закриття Чорнобильської атомної, якого домагалися різні міжнародні інституції, не принесло Україні жодних додаткових дивідендів. При цьому обіцяна міжнародна допомога так і залишається у розряді довгоочікуваного дива, на яке українська влада поки що сподівається.

У минулому році із Держбюджету на забезпечення радіаційної безпеки до Чорнобиля мало бути спрямовано 180 мільйонів гривень. Реальна сума виявилася вдесятеро меншою. Ну а безпосередньо на станцію надійшли у підсумку всього близько 11 мільйонів.