Коли йшла на зустріч із новопризначеним головою Савранської райдержадміністрації (Розпорядження Президента України № 644/2010-рп від 30 квітня 2010 р.), то знала, що в Олега Аскольдовича Іспанюка безліч справ, що навіть у свій законний вихідний працює.

У коридорах та приймальні адмінбудинку було незвично тихо і порожньо. Двері до кабінету голови були відчинені. Олег Аскольдович переглядав новини на сайті облдержадміністрації.

– Про Вашу завантаженість і запитувати не буду. Все зрозуміло й так. Яке найактуальніше питання вирішуєте зараз?

– Справді, справ дуже багато, та найважливішим вважаю добір кадрів. Якщо є хороша команда, тоді можна вирішувати будь-які проблеми.

– Які основні вимоги висуваєте до тих, кого набираєте в апарат?

– Для мене найважливіше – професіоналізм. Наголошу на тому, що партійна приналежність ролі не відіграє. Щоб не бути голослівним, наведу такий приклад. Кандидати, що проходять погодження на посади заступників голови, належать до різних партій. Володимир Зубань – член Партії регіонів, Віктор Рябокоровко – від Блоку Литвина, Сергій Дужій належить до «Нашої України», до речі, він уже працював і в попередньому апараті. Кандидатом на посаду керівника апарату є і комуністка Юлія Ворончук. Що до тих, хто нині працює, я навіть не цікавився, до якої політичної сили вони належать. Ще раз повторюсь, мене виключно цікавить професіоналізм.

– Тверезо оцінюючи фінансово-економічні обставини в країні і умови та можливості нашого району, що, на Вашу думку, реально можна зробити для оздоровлення економіки та поліпшення якості життя населення? І з чого плануєте починати?

– Хтось із видатних політиків сказав, що кожна влада сильна тільки тоді, коли вона вміє збирати податки. Враховуючи, що наш район сільськогосподарський, і головне наше багатство – земля, то саме в землекористуванні потрібно найперше навести лад. Коли я почав збирати дані щодо оренди, то вони помітно різнилися. В управлінні агропромислового розвитку були одні, у відділі «Держкомзему» другі, а в податковій – треті. Тому одне з перших розпоряджень, яке я видав, спрямоване на повну інвентаризацію земель державної власності. Згідно з цим розпорядженням робоча група виїжджатиме в села району і не тільки констатуватиме наявність полів і те, як вони використовуються, а й перемірятиме кожну площу. Є інформація, що деякі землевласники порозорювали пасовища, дороги тощо, а в документах ці гектари не значаться. Тому я не здивуюсь, якщо виявиться, що фактична кількість орних земель буде значно більшою, ніж згідно з нинішньою звітністю.

В цьому плані переглядатимемо й договори оренди і провадитимемо їх інвентаризацію стосовно розмірів орендної плати. З тим, щоб привести ці документи у відповідність до чинного законодавства.

– Збір податків – це добре, а чи маєте намір Ви робити хоч невеликі кроки в напрямі розвитку промислового виробництва?

– Так. І вже дещо в цьому плані робиться. Наприклад, налагоджується діяльність цеху щодо виготовлення альтернативних видів палива із місцевої сировини. Це переробка відходів деревообробних цехів, хмизу, різного гілляччя, якого повно у наших лісах. З усього цього виготовлятимуться брикети. Вартість однієї тонни такого палива буде 600 – 650 гривень. У той час, коли вугілля коштує понад тисячу гривень. До того ж, завозити його буде простіше. Адже це у своєму районі. Важливо й те, що це паливо екологічно чисте. Попіл з нього можна використовувати як добриво. Вже є попередня домовленість про забезпечення ним ЦРЛ та загальноосвітніх шкіл. Ще один плюс в тому, що головна умова діяльності цієї фірми полягає в тому, що вона буде зареєстрована у нашому районі, а це дасть змогу отримувати від прибуткового податку додаткові надходження до місцевого бюджету.

Нещодавно побував у Слюсаревому, де вже практично готовий до експлуатації цех з розливу столової води, яка називатиметься «Савранська джерельна». А це знову ж таки надходження до бюджету і як мінімум 12 робочих місць.

Нещодавно зустрівся із керівництвом ТОВ «Савранський хліб», яке є одним із найбільших бюджетоутворюючих підприємств району, найближчим часом на заводі буде встановлено ще одну піч. І савранці зможуть ласувати справді гарячим хлібом. А це знову ж таки нові робочі місця та додаткові відрахування до бюджету.

– Ви ставите за мету задіяти нові джерела для наповнення бюджету. Це дуже добре. Але не менш важливо розумно ними розпорядитися.

– Слушно. Саме на це я й спрямовуватиму всіх керівників. Важливо не тільки заробляти гроші, а ще й економно їх витрачати. Враховуючи те, що в нинішньому році у нашому районі не вистачає коштів на заробітну плату освітянам, медикам та працівникам культури, то ми не можемо собі дозволяти зайві витрати. Наприклад, в закладах освіти бюджетні кошти мають ощадливо витрачатися на придбання підручників, парт, поліпшення харчування школярів, а не для створення комфортних умов керівникам. Я вже попередив усіх, якщо дізнаюся, що якийсь чиновник купив собі в кабінет нове крісло, або чергового разу переклеїв шпалери, за все це платитиме із власної кишені.

Крім того, чимало робіт можна виконувати господарським способом. І якщо буде потрібно, то на суботники щодо ремонту або благоустрою вийдуть і держслужбовці.

– Усе це робитиметься найближчим часом. А чи маєте якісь плани щодо перспективного розвитку району?

– Вважаю, варто використати наше географічне розташування, щоб довести Кабінету Міністрів вигідність інвестиційного проекту щодо спорудження консервного заводу з переробки овочів. Адже Саврань розташована на перетині трьох областей. Це гріх не використати.

Крім того, наш район щедрий не лише на природну красу, а ще й багатий на корисні копалини. У нас є поклади піску, глини та суглинку. Причому пісок високої якості. В ньому є керамзитна, селікатна та будівельні групи. Тож шукатимемо інвестора, який би зацікавився нашими проектами. До речі, Савранська РДА має свою веб-сторінку, на якій будуть розміщені наші пропозиції.

– У районі багато хто знає, що Ви любите збирати гриби та рибалити. Чи вдається тепер займатися своїми улюбленими справами?

– Справді, дуже люблю збирати гриби і ловити рибу. Ще не так давно мріяв мати гарне рибальське спорядження, гумового човна. Тепер все це в мене є, але немає вільного часу. Виходить, що не можна мати все.

– Коли настане час покидати цю посаду, що б Вам хотілося залишити після себе?

– Звичайно, радий був би, якби вдалося побудувати в районі консервний завод, відкрити керамзитне виробництво. Але, головне, про що я мрію, щоб люди не втратили поваги до мене.

– Дякую за розмову і бажаю, щоб усі Ваші мрії і добрі починання збулися.