Один з голів сільгоспкооперативів Кілійського району навідріз відмовився від зустрічі з кореспондентом:

– Вибачте, ви, звичайно, ні в чому не винні, але у нас немає настрою. Так, ми почали збирання, так, комбайни вийшли в поле, так, урожай добрий. Але які можуть бути репортажі в газеті, коли ми зерно збираємо, а за якою ціною його продамо – не знаємо? Такого не було ніколи! Завжди називали нам ціну. Нехай не високу, але називали. А зараз усі мовчать. Як змовилися. Ніхто не хоче купувати наше зерно. Розумієте, ніхто...

Розпач досвідченого керівника, який завжди, у найважчі часи, умів налаштувати свій колектив на чітку організацію виробничого процесу, свідчить про те, що потрібно бити в усі дзвони. От і минулого тижня на зустрічі губернатора з активом Болградського району із зали було поставлено одне-єдине запитання: за якими цінами будуть закуповувати цього року зерно? Е. Матвійчук переадресував це запитання заступникові голови облдержадміністрації А. Новаковському. І той, по суті, уникнув відповіді.

І все-таки без фоторепортажу з початку жнив на півдні Одещини ми не залишилися. На урочисте відкриття збирання нас запросив голова СВК «Росія» Кілійського району Устина Пилипівна Чеботарьова. Саме це підприємство, внаслідок свого географічного розташування, завжди першим починає жнива в регіоні. За станом на 14 червня на складах «Росії» уже було засипано перші 310 тонн зерна нового врожаю.

І от на польовому стані – оперативні збори механізаторів, зварників, токарів, слюсарів. Голова кооперативу під оплески колективу вручає бригадирові мехзагону Михайлові Кудрявцеву вінок з колосся нинішнього врожаю і пишний коровай. Головний агроном підприємства Віталій Семенченко говорить про те, що настав час пожинати плоди усієї попередньої праці, і на цьому етапі потрібні особлива відповідальність, дисципліна і зосередженість.

Устина Пилипівна просить настоятеля місцевого храму батюшку Михайла благословити колектив на початок жнив. Якщо у минулі роки перед комбайнерами на польовому стані виступали діти, які славили віршами і піснями хліборобську справу, то цього року і у СВК «Росія» – найкращому сільгосппідприємстві Кілійського району – не до пісень. Нині люди гостро відчули необхідність у духовному зміцненні.

Коли офіційну церемонію відкриття жнив-2010 було завершено, і всі поквапилися на свої робочі місця, ми з У.П. Чеботарьовою трохи затрималися на польовому стані.

– Перші укоси не на кращих полях, на солонцях, уже дають по 40 центнерів з гектара. Значно більшим буде показник на полях, де посіяли елітну пшеничку, а кукурудза на поливі напевно дасть, як завжди, під 100 центнерів, – вводить у курс справ керівниця. – Наш кооператив уже кілька років поспіль є найкращим у районі. Придбали нову техніку, оснастили склади, розвиваємо свиноферму, серйозно займаємося овочівництвом, утримуємо тепличне господарство. Господарство невелике, обробляємо всього 1800 гектарів землі, але завдяки багатопрофільності створили 110 робочих місць, платимо до копієчки всі податки. Наші працівники соціально захищені. Допомагаємо жителям села, школі, церкві. Але при цьому немає у нас упевненості в завтрашньому дні. Тільки на стрімкому спаді ціни на свинину – невідомо, з яких причин – наш кооператив за місяць втратив 150 тисяч гривень. Ще взимку ми продавали свинину у живій вазі по 17 гривень, а останнім часом ціни впали до 9 грн, тоді як собівартість свинини – близько 12 грн за кілограм. Тобто, на сьогодні ми утримуємо двохтисячне поголів'я собі на збиток. Скажете, ціни «диктує ринок»? Але тоді чому у два рази не знизилися ціни на ковбасу? Хто на нашій сировині «наварює» надприбуток? І куди дивиться уряд? Є багато запитань. Чому перед початком сільгоспробіт підвищуються ціни на ПММ, добрива, запчастини? А як ми можемо, затягуючи паски, вкладати кошти у розвиток виробництва? Хіба ми впевнені у тому, що кооператив і далі працюватиме у тому ж складі? 600 власників паїв підписують із нами договори на п'ять років, і не більше. А що буде, якщо з якихось причин хтось не продовжить договори? Не продумане, не досконале законодавство, яке повинне сприяти стабільному і послідовному розвитку виробництва.

Але скільки років селяни чекають відповідей на сотні разів озвучені запитання? Запитання паритету цін, земельної реформи?!

Тим часом роботи йдуть своєю чергою. На зернотоку, куди ми поїхали з Устиною Пилипівною, оперативно переробляли зерно, яке надходило з полів, і засипали його у добротні склади. Так, цей товар може певний час полежати. Доки зернотрейдери вирахують вигідні для себе закупівельні ціни. Але коли ціни диктуватимуть виробник?