Шукати розв'язання проблем оптимізації територіальної структури України потрібно в комплексі, на високому науковому рівні та з урахуванням думки громадськості, стверджує Голова Верховної Ради Володимир Литвин у статті «Федералізм: ідея, політична практика, застосовність в Україні», опублікованій у «Голосі України» за четвер.

На думку Голови Верховної Ради, дискусія щодо форми державного устрою повинна відбуватися «без зайвого ажіотажу й у контексті тих адміністративно-територіальних реформ, які, хочемо ми цього чи ні, все ж доведеться проводити». За його словами, очевидні переваги щодо децентралізації систем управління та врахування інтересів регіонів, які спостерігаються в розвинутих федераціях, є результатом тривалого еволюційного розвитку, причому тривкість федерацій забезпечувалася, як правило, на шляхах об'єднавчих (а не роз'єднувальних) процесів». Водночас, зазначає Володимир Литвин, світовий досвід переконує: оскільки федералізм передбачає кілька центрів сили і рівнів влади, він тією чи іншою мірою стимулює відцентрові тенденції, створює нові вісі конфліктності.

«Отже, немає ніяких підстав бачити у федерації, тим більше в непростих українських умовах, незаперечний позитив, здатний автоматично забезпечувати гарантії плюралізму й демократії, скорочувати відстані від центру до місць. Можна навіть із великою дозою вірогідності припустити, що в разі виведення проблеми федералізму на рівень політичних дискусій маховик «принципових незгод — отримає новий прискорювальний імпульс, а сама ідея перетвориться у черговий раз на інструмент зведення політичних рахунків», —застерігає керівник парламенту.

Перерозподіл внутрішніх «центрів ВПЛИВУ», вважає Володимир Литвин, може серйозно ускладнювати систему «Горизонтальних» зв'язків і створювати нові вогнища напруги. «В Україні з її виразно поляризованими регіональними інтересами й нестабільними локальними ідентичностями ці загрози можуть проявитися особливо рельєфно, — зазначає він. — Україна поки що не готова не тільки до кардинальної ломки форми державного устрою, але й до неупередженого сприйняття аргументів «за» і «проти» відходу від закріпленого Конституцією унітаризму. Але розбіжності в регіональному світосприйнятті (які відбивають і латентний конфлікт інтересів} у нас настільки великі, що будь-яка стресова ситуація може спровокувати нові «Лінії розлому».

Керівник парламенту у статті висловлює переконання, що саме тепер, в умовах вироблення нових стратегічних орієнтирів України та коригування засад її зовнішньої та внутрішньої, у тому числі регіональної, «варто розпочати в суспільстві серйозну розмову про рівні влади, їхнє співвідношення та взаємодію, про механізми оптимізації параметрів територіального устрою».

На думку Володимира Литвина, необхідно осмислити світовий досвід федералізації на високому науковому рівні з урахуванням специфічних українських умов, традицій, ментальностей, У відповідному міждисциплінарному науковому проекті, вважає він, «можна було б сконцентрувати зусилля правників, філософів, істориків, соціологів, культурологів, управлінців. Насамперед для того, щоб почути голоси і традиціоналістів-скептиків, і новаторі в-раціоналісті в, і водночас уважно вивчити суспільні настрої щодо напрямів та меж реформування системи управління і територіального устрою з тим, щоб не повторити помилок, які зумовили провал непідготовленої, «авральної» адміністративно-територіальної реформи 2005 року»,

«Очевидно, що шукати вирішення проблем оптимізації територіальної структури варто в комплексі, реформуючи одночасно і відносини по лінії гілок влади, і систему місцевого самоврядування, і параметри адміністративного устрою, це надзвичайно складне завдання, і йти до його розв'язання треба поетапно, створюючи наукові центри агентства регіонального розвитку, підтримуючи територіальні осередки громадянського суспільства. Необхідно насамперед продумати систему змін, які потребуватимуть реагування на законодавчому рівні, і сконцентрувати зусилля депутатського корпусу на підготовці відповідних законопроектів. Можлива реалізація пілотних проектів на окремих територіях, приміром, у Криму, де на рівні автономії легше створювати відповідні структури й контролювати їх роботу. Важливо лише, щоб на всіх рівнях у цій підготовчій роботі брала активну участь громадськість», — наголошує Володимир Литвин.

Прогнозувати й наближати своє майбутнє Україна повинна у всеозброєнні власного бачення конкурентних переваг тієї чи іншої форми державного устрою, як, до речі, й тих ризиків, які зазвичай виникають на шляхах кардинальних політичних реформ, підсумував керівник законодавчого органу держави.