З 29 червня під Болградом стоїть Котовський зведений загін МНС -15 одиниць спецтехніки і 89 рятувальників. Він прибув сюди у зв’язку з підняттям рівня води у Дунаї, що загрожує аварією на гідротехнічних спорудах і затопленням місцевості.

Але чому рятувальники розбили свої намети тут? Хіба Болграду, побудованому на високому березі озера Ялпуг, загрожує річка, яка тече звідси за сорок кілометрів?

Підполковник Унтілов, командир Котовського загону, пояснив, що вони стоять під Болградом у резерві і будь-якої миті можуть вирушити на допомогу Білгород-Дністровському або Ізмаїльському зведеним загонам.

Місцеві жителі, спостерігаючи за діями МНС, лише дивуються. Населені пункти у Бессарабії були побудовані задовго до того, як спорудили дамби. Села розташовані на узвишшях – Дунай споконвіку навесні вільно розливався по низинах, наповнював озера Кагул, Кугурлуй, Ялпуг, Китай. А тут рятувальники готуються до тотальної евакуації населення і наганяють страху. Тільки в Болграді наказано підготувати 500 місць і 10 автобусів для евакуації сюди людей з Рені, які нібито можуть постраждати від повені. Це при тому, що це місто – подивіться на карту – розташоване на високому березі річки.

Ось що говорить із цього приводу сільський голова Орлівки Ренійського району Іван Кіронакі:

– Пройшла інформація про те, що з нашого села евакуйовано декілька десятків чоловік. Насправді ж – нічого подібного! Нікого ще не переселяли, усі жителі залишаються у своїх будинках. Цими днями я був присутній на оперативній нараді в Ренійській райдержадміністрації. Там був чиновник з області, який зажадав, щоб я склав список 200 жителів Орлівки, які підлягають евакуації у разі прориву дамби. Мені пояснили, що такий документ потрібен для звітності. Але я категорично відмовився складати список. Чому? За моїми власними прогнозами, навіть у найгіршому випадку в Орлівці буде підтоплено лише 4 будинки – основна частина села розташована на узвишші, і вода сюди ніяк не дістанеться. Співробітники МНС займаються показухою. Наприклад, селом їздили спецмашини із включеними сиренами, лякали людей, і все це знімали якісь телевізійники. Потім, як я розумію, ці кадри потрапляють до ЗМІ. Я не витримав і запитав офіцерів МНС: навіщо ви це робите?

Але повернемося до резервного загону під Болградом. Служиві прибули сюди із сухим пайком на три дні. Подальше їхнє харчування вище командування... не передбачило. Підполковник Юрій Унтілов прийшов на прийом до голови Болградської райдержадміністрації Михайла Садаклієва і попросив нагодувати загін.

– Про фінансування харчування 90 чоловік з районного бюджету мови бути не може – це нецільове використання грошей, – говорить М.Садаклієв. – Але не залишати ж людей у полі голодними! Нам нічого не залишалося, як звернутися до місцевих підприємців із проханням допомогти. Щодня у загін завозиться 40 – 50 булок хліба, картопля і крупи. Долучили села: люди привозять рятувальникам м’ясо, яйця, олію, борошно – хто що може.

Правила гостинності для жителів Болградського району – закон. Але загін у дев’яносто чоловік можна пригощати день, два, три, але не два тижні! Де ж вище командування? Чому не забезпечило загін продовольством? Чому покинуло своїх підлеглих напризволяще? І хто кого рятує у цій ситуації? МНС – населення? Чи населення – МНС?