Візит Прем'єр-міністра України Миколи Азарова до Одеси викликав відповідну ініціативу щодо скликання «Чорноморського контейнерного саміту-2010», учасниками якого стали 14 країн. Зокрема, зустріч сторін стимулювали порушені Главою уряду проблеми судноплавства, розвитку портів та такої їх економічної складової, як перевалювання контейнерів.

На запрошення організаторів цього четвертого міжнародного форуму, якими є республіканське видавництво «Порти України» та інформаційно-аналітичний центр «BlackSeaTrans», відгукнулися адміністрації усіх чорноморських портів. Саміт зібрав близько 150 представників найбільших судноплавних контейнерних ліній, глобальних контейнерних операторів терміналів, представників морських портів і стивідорних компаній, експедиторів та виробників контейнерів.

Як з’ясувалося, крім традиційного обміну намірами та контактами, визначальною рисою цього саміту стало обговорення роботи контейнерних терміналів у дні світової кризової хвороби. У цьому значенні українським компаніям можна було повчитися у сусідів стабільності і методичності у подоланні фінансово-економічних злигоднів. У цілому на Чорному морі обсяг контейнерних перевезень у 2009 році, у порівнянні із 2008-м, знизився на 39% – до рівня 2005 року. Причин дві: скорочення імпорту із Китаю і низький споживчий потенціал українського покупця, якому придбання багатьох товарів стало не по кишені.

Представникам російської сторони, Грузії, Румунії і Туреччини можна позаздрити. Там вже з початку 2010 року спостерігається зростання контейнерних перевезень. Процес одужання цього сегменту ринку виявився навіть швидшим, аніж прогнозували аналітики. Якщо позитивна тенденція збережеться, то вже у 2012 році на Чорному морі буде досягнуто результату 2008 року. До речі, багато судноплавних компаній хоч і постраждали, але втримали свої транспортні позиції на лініях чорноморських контейнерних перевезень. Не втратила з ними партнерських відносин і Україна. І хоча тут темпи зростання контейнерного руху у першому півріччі 2010 року склали всього 32,7%, є привід для надії на більше.

Так, наприкінці 2009 року вступила в експлуатацію 1 черга приватного терміналу «ТИС», здатна перевантажувати до 400 тис. TEU на рік. У квітні стартувало будівництво нового терміналу потужністю у 600 тис. TEU на Карантинному молу в Одеському порту. Навесні також почалося спорудження унікального терміналу в Іллічівському рибному порту, якому до снаги річне перевалювання 500 тис. TEU. Звідси і підвищений інтерес інвесторів до українського портового господарства.

Єдине, чого не вистачає подібному епікризу для сталого оптимізму – виходу на європейські законодавчі стандарти. Вже понад половину контейнерів у країні переробляють приватні підприємства, які становлять конкуренцію державним, а цей факт усе ніяк не одержує правової підтримки. Закон про порти за 11 років спроб його затвердження став притчею во язицех. Чимало проблем породжує ретроградний підхід митників та інших контролюючих органів до перевантажувальних процесів. Зараз морська галузь України стоїть на порозі реформ. Залишилося лише зробити крок у напрямі європейської практики.