Коли в районній газеті друкують звіт про проведення якогось державного чи професійного свята, масового заходу, наприкінці, як правило, відзначають: «Відбувся концерт, підготовлений працівниками Будинку культури та аматорами сцени». Інколи можуть додати: «змістовний, цікавий, кожен номер програми супроводжувався бурхливими оплесками глядачів». Так, справді, виступи культпрацівників районного Будинку культури не залишають байдужими присутніх. А що за цим? За цим – творчий пошук, натхнення, бажання донести до глядача найкращі, найулюбленіші твори вітчизняних та зарубіжних поетів та композиторів, прищеплювати любов до пісенного мистецтва і просто дарувати людям гарний настрій.

По декілька концертів на місяць доводиться готувати культпрацівникам. І для кожного – відповідна тематика. Треба написати змістовний сценарій, підібрати музичні номери, виконавців, провести репетиції, оформити сцену, підготувати музичний супровід для урочистостей. І все це робить невеликий колектив – Світлана Півторак, Алла Григорина, Лілія Поліщук, Олег Усатий, Іван Терпан, Едуард Терпан і директор Будинку культури Микола Вікторович Поліщук. Нещодавно колектив поповнив молодий працівник Іван Пасічник.

Що характерно: номери концертних програм практично не повторюються, не завжди зайняті одні і ті ж виконавці. Аби урізноманітнити програми, запрошують аматорів сцени. Нерідко у концертах беруть участь викладачі та учні дитячої музичної школи, районного Будинку творчості школярів, вчителька Олена Гордова, художній керівник Концебівського сільського Будинку культури Василь Стащенко, викладач музики Дубинівської ЗОШ I-III ступенів Микола Каганюк, наші сусіди з Миколаївщини – вокальний ансамбль із села Красненького тощо.

Окремо хочу сказати про всіма знаного і шанованого Івана Георгійовича Терпана. Він чудово співає, грає на багатьох музичних інструментах, малює, вмілий організатор. Упродовж багатьох років очолював Вільшанський будинок культури, згодом перейшов працювати в райцентрі. Буквально за декілька місяців створивши дитячий духовий оркестр, навчив хлопчаків грати, і тепер вони беруть участь в усіх урочистостях. А до свого ювілею Іван Георгійович підготував концерт, в якому виступив не тільки як виконавець багатьох номерів, а й як режисер дійства. Переповнена зала Будинку культури буквально здригалась від шквалу оплесків, що супроводили кожен виступ ювіляра і запрошених учасників. Донедавна разом із чоловіком працювала і його дружина Наталя Луківна. Нині вона займається вихованням онука. Трьох дітей виростило подружжя Терпанів, усі вони, як і батьки, закінчили музичні училища. Молодший син Едуард працює в районному Будинку культури. Він талановитий музикант. Для нього не проблема зіграти будь-яку мелодію, а як заспіває, в залі не залишається жодного байдужого глядача. Музика – в крові родини Терпанів, бо вже і донька Едуарда – Настя не раз виступала на сцені, а Сашко, хоч і малий ще, та вже бере дідусеву трубу і намагається грати.

Що приваблює цих людей в «культурі», як дехто називає їхню роботу? Не зарплата – це точно. З такими заробітками, як у культпрацівників, не розбагатієш, факт. Певне, талант, любов до музики, до мистецтва, бажання подарувати людям приємні хвилини відпочинку, щоб вони відволіклись від щоденних клопотів, турбот, неприємностей.

Працівники Будинку культури клопочуться не тільки підготовкою концертів. Для них звична справа заготовити дрова й вугілля для опалення приміщення взимку, прибрати територію, провести ремонтні роботи, тощо – усе власними силами, бо коштів у районному відділі культури і туризму бракує.

…Знову настає дата державного чи професійного свята. І знову у культпрацівників напруження – готуються до чергового концерту. Добір репертуару, виконавців, репетиції, сумніви, хвилювання, аби все вдалося якнайкраще. Так і буде, бо вони – майстри своєї справи.