Газету «Одеські вісті» передплачую з дня її першого випуску. За спеціальністю я учений-агроном, за моїми плечима – понад 40 років трудового стажу на різних посадах: агроном колгоспу, голова колгоспу, начальник колишнього Любашівського управління сільського господарства. Понад 10 років – на пенсії. Всі ці роки мене як агронома турбує питання підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Коли я прочитав у газеті від 26 серпня 2010 р. статтю «Як дбаєш, так і маєш» про обласні підсумки урожайності, вирішив поділитися своїми міркуваннями, чому така неоднорідність в урожайності зернових між районами нашої області. Це ж треба – одержати урожайність на площі 3827 га по 46,5 ц/га, а в окремих господарствах – по 24 – 26 ц/га?!

На мій погляд, причиною того, що господарства отримують менше 30 ц/га озимої пшениці, є незнання агротехніки вирощування. В першу чергу, це недотримання сівозмін, які повинні бути в кожному господарстві. Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування с/г культур в часі та певній території. Чергування культур у часі – періодична зміна одних рослин іншими на даному полі – основа вирощування всіх культур, особливо озимої пшениці. Як правило, польова сівозміна повинна мати не менше 10 відсотків парів, які потрібно удобрювати, боротися з бур’янами і піднімати родючість ґрунту.

А наші дрібні господарства по кілька років сіють пшеницю по пшениці. Та найбільша шкода – це посів озимої пшениці по ріпаку.

Для того, щоб правильно розмістити озиму пшеницю в сівозміні, потрібно знати історію кожного поля, зокрема попередників, добрива, забур’яненість та ін. Всі ці дані колись записували в книзі історії полів. Більшість теперішніх господарств її не мають. Цими всіма питаннями повинен опікуватися агроном. Та в більшості господарств його немає. Фермер, хазяїн 300 – 500 га землі, вважає, що обійтися можна і без агронома, і, як правило, отримує 18 – 22 ц/га озимої пшениці.

Пар у сівозміні виконує свої функції, якщо вносити органічні добрива. Я цьому питанню відводив найголовнішу роль. Та для цього потрібно мати в господарстві тваринництво. Я вважаю, що найбільшої шкоди принесло Україні знищення тваринництва. Таку команду міг дати лише «ворог сільськогосподарського виробництва». Крім того, що тваринництво дає продукцію для життя людини, воно дає ще й органіку.

В Любашівці у 1974 – 1980 рр. було 45 тис. голів великої рогатої худоби, з них корів – 1550 голів, свиней – 36 тис. голів, овець – 9500 голів, птиці – більше 300 тис. голів. У районі заготовляли 35900 т соломи, 50000 т силосу. Все це тваринництво перетворювало в органіку, яку вносили під пари згідно з сівозмінами.

Я поділився своїми думками, які підтверджені роками моєї праці в сільськогосподарському виробництві. Хотілося б, щоб Любашівський район знову зайняв краще місце серед районів області з вирощування сільськогосподарських культур.