Світова економічна та фінансова криза боляче вдарила по вітчизняній економіці. Багато хто з нас традиційно вбачає вихід із неї винятково у антикризовій політиці держави. Але, виявляється, є й інші шляхи та механізми. Зокрема, за допомогою залучення для розвитку свого бізнесу іноземних інвестицій. Про це наш кореспондент розмовляє із президентом Транспортно-інвестиційної групи «TІГр» Володимиром ОДИНЦОВИМ.

Говорячи про інвестиційну політику, я хотів би висловити улюблений мною афоризм: «Що таке безвихідна ситуація? Це ситуація, коли ясний та зрозумілий вихід з неї нам дуже не подобається». Так, у зв'язку із кризою виникли великі проблеми. Звичайно, можна опустити руки, скаржитися на уряд і чекати на диво. Дива, звичайно, з волі Божої, трапляються, але лише з тими, хто і сам щось намагається робити… Тому і під час кризи, як і за будь-якої хвороби, потрібно самому шукати і знаходити спеціальні захисні механізми, щоб вижити.

– Що й почала робити ваша Транспортно-інвестиційна група?

– Передусім, ми вивчили механізми та інструменти, якими користуються у Євросоюзі для виведення національних економік із кризи. І можливість їх використовувати для підтримки українських підприємців. Оскільки усі європейські держави мають спеціальну програму підтримки власного виробника і зацікавлені в експорті своєї продукції, ми визначили найзатребуваніші в Україні напрями і договори про співпрацю із відповідними інжиніринговими фірмами Чехії, Німеччини та Франції. За підтримки цих фірм по кожному з напрямів були погоджені схеми фінансування українських підприємств для купівлі європейської продукції, переважно, техніки і технології.

Для початку – це інвестування у агропромисловому секторі економіки. Зокрема, у спорудження елеваторів, комбікормових заводів, зерносховищ, свинокомплексів та ферм для великої рогатої худоби. Тобто, найзатребуваніших на сьогодні об'єктів.

– У якій ролі виступають ваші фахівці у цьому процесі?

– Ми сприяємо у підготовці українських підприємств та їхніх керівників до вірного розуміння умов і правил кредитування з Європи та здійснюємо координацію усіх процесів щодо одержання фінансування, насамперед, із Чехії та Німеччини, а також інших країн.

– Які для цього використовуються схеми і наскільки вони надійні та легітимні?

– Такі схеми давно увійшли у практику міжнародних відносин і одержали назву «експортне кредитування». Усі про них знають, але мало хто ними користується.

– У чому головна перевага такого кредитування?

– У тому, що кредитні ставки виявилися набагато нижчими за ставки вітчизняних банків. При цьому є можливість одержати «канікули» по тілу кредиту та по відсотках на увесь час спорудження об'єкта, тобто, не відволікати від діючого бізнесу грошові ресурси до введення нового об'єкта в експлуатацію. При цьому, клієнт-покупець при оформленні угоди повинен мати суму усього 15 – 20 відсотків від вартості устаткування, що замовляється, інші 80 – 85 відсотків кредитуються за рахунок країни-експортера.

– Тобто, гроші в Європі є. І в цьому випадку закордонні партнери переслідують якусь іншу мету?

– А інакше бути не може. При закупівлі іноземного устаткування ми сприяємо тому, що в країні, виробнику устаткування, яке цікавить нас, зберігаються робочі місця, заробітна плата, податки, соціальні виплати тощо. Але й ми одержуємо за доступними кредитами свої вигоди – сучасні технології та устаткування, необхідні для підняття нашої економіки.

– Скажіть, а як конкретно долучитися до програми експортного кредитування?

– Ми готові розглянути будь-які пропозиції наших підприємців, керівників великих сільгосппідприємств або фермерів, котрі бажають розширити та модернізувати своє виробництво.

– Навіть якщо в них або в нього немає 15 – 20-відсоткової суми від вартості необхідного устаткування?

– Для нас найважливіше, щоб суб'єкт господарювання працював і йому можна було довіряти. Для замовника за будь-якими параметрами, які не відповідають умовам та вимогам, наведеним вище, можливі варіанти побудови індивідуальних схем фінансування. Головне, щоб у замовника було бажання здійснити проект та позиціонувати себе, адекватно цьому проекту.

А відсутні кошти ми можемо залучити за рахунок приватного інвестора, страхової компанії або венчурного фонду. Усе це вирішується в процесі роботи. Так, це непроста, складна справа. Комусь не хочеться, а хтось боїться за це братися. Але той, хто хоче, той і має. Скажу, що такі проекти ми вже реалізуємо у Вінницькій та Донецькій областях. Розпочато роботу і в Одеській області, зокрема, у Любашівському районі. Це, насамперед, стосується будівництва елеватора, молочнотоварної ферми, свинокомплексу, заводу з очищення та переробки соняшнику.

Справа, як кажуть, зрушила з мертвої точки.