Інтерв’ю з Іваном Івановичем Поджаровим, головою Кілійської райдержадміністрації, а після виборів – і депутатом Одеської обласної ради, відкладалося безліч разів: нескінченні відрядження, рейди, наради. Але підсумки праведних трудів виявилися несподіваними: в обласному рейтингу за результатами перших трьох кварталів – 23-тє місце. Це при тому, що Кілійський район за реалізацією промислової продукції (розраховуючи на жителя) посідає в області шосте місце, а за врожайністю зерна – перше. Можливо, система оцінювання необ’єктивна? Втім, про все своєю чергою.

– Іване Івановичу, добрі новини біжать поперед хороших людей: Ви щойно приїхали з Одеси з Кубком…

– Так, Кубок нашому району вручив губернатор Едуард Леонідович Матвійчук – за друге місце в Малих олімпійських іграх. Справді, 2010 року ми повернулися лицем до розвитку спорту та фізкультури: якщо раніше на це закладали в бюджеті 45 – 50 тисяч гривень, то цього року – 150 тисяч. Спорт – це здоров’я наших людей. У мене, як у голови райдержадміністрації, є мрія, щоб на кожному великому підприємстві району була одна сильна команда – якщо не з футболу або вільної боротьби, то з шахів або настільного тенісу вже точно. Кожен повинен за якусь корисну справу серйозно взятися. У нас у районі багато шанувальників спорту – прийдіть на стадіон, і ви в цьому самі переконаєтеся. Ми зробили велику справу – реконструювали спорткомплекс «Дунаєць». Такого стадіону, як у нас, в інших райцентрах немає. Нам було дуже приємно, що фінальна зустріч найкращих футбольних команд області пройшла в Кілії. Наша команда посіла друге місце. А от із баскетболу ми найперші. Ще в нас популярний такий вид спорту, як веслування на байдарках і каное: молодь, яку виховує Вилківська спортшкола, виступає в найсильніших клубах України. Нам, звичайно, дещо прикро, що лаври наших учнів дістаються іншим містам, але ми однаково роститимемо спортсменів.

– Як, до речі, справи із завершенням будівництва у Вилковому нового будинку для дитячо-юнацької спортивної школи?

– Цього року було закладено в Держбюджеті 500 тисяч гривень, в обласному – 1500 тисяч. Півтора мільйона з обласної скарбниці цілком освоюються нашим «Агробудом», а от по лінії Держбюджету гроші, а «пробивав» їх народний депутат І. Рибаков, виявилися лише на папері. Так само, як і 1,5 мільйона, закладені в Держбюджеті на закінчення будівництва школи в селі Лісках.

– Досвідчені керівники в таких випадках кажуть: кожен документ мусить мати ноги.

– Звичайно. Якщо 2011 року з державної скарбниці не дадуть грошей на закінчення будівництва Вилківської та Лісківської шкіл, то кошти виділятимуться з обласного – таке завдання поставив губернатор. Крім цього, ми ставимо перед собою мету добудувати в новій школі села Приозерного спортзал і їдальню, для чого робимо перерахунок документації. Там потрібно приблизно півтора мільйона, і, я гадаю, протягом двох років ми закриємо це питання. На зустрічах з педколективами я обіцяв, що нинішнє скликання буде скликанням теплих шкіл. Ми розробляємо в районі програму, згідно з якою щороку в чотирьох-п’ятьох школах плануємо замінювати вікна. Уже в районному бюджеті 2011 року будуть передбачені перші гроші на цю енергоощадну програму. Хочу сказати, що в минаючому році ми надавали великої уваги сільським дитячим садкам, виділяючи гроші на їхній ремонт.

– До речі, як склалися справи з наповненням бюджету в році, що минає? Адже саме від цього залежить виконання соціальних програм.

– Уже протягом п’ятьох років ми йдемо нехай з невеликим, але плюсом. Так, є проблеми на Кілійському суднобудівно-судноремонтному заводі, ми розраховували одержати від нього ще близько 800 тисяч прибуткового податку, але що вдієш, якщо в Україні занепало суднобудування? Знизила свої показники й Вилківська ремонтно-експлуатаційна база флоту. Інші підприємства району працюють нормально. Так, загалом зростання надходжень до скарбниці в нас невелике, в обласному рейтингу за темпом зростання доходів місцевих бюджетів ми виявилися на останньому місці, але за обсягом доходів з розрахунку на одного жителя – на 15-му. Деякі критерії оцінювання викликають багато питань. Наприклад, у нас найнижчий приріст зареєстрованих підприємців – фізичних осіб, але ж їх у районі 3800!

– По одному підприємцеві на кожні 14 жителів – більш ніж…

– Подивімося на інші аспекти. За промисловістю ми на 8-му місці, за будівництвом – на 6-му. Але ж це саме ті напрями, які зміцнюють економіку району. Раніше, коли давали оцінку роботі, розрахунки робили на 100 га ріллі, на корову, а сьогодні найчастіше рахують від досягнутого – це не зовсім правильно. Кілійський район виробляє промислової продукції майже на 100 мільйонів гривень, який же нам треба одержати «плюс», щоб зростання склало на рік 20 – 30%? Тому наші темпи зростання промислової продукції в розмірі 108,8% – це, я вважаю, добрий показник.

– Є одна дуже цікава цифра, яка ніби лакмусовий папірець, – темпи будівництва житла, у тому числі за рахунок населення. Отож, у Кілійському районі ці темпи становлять 325%. Якщо люди споруджують будинки, отже, вони пов’язують своє майбутнє з Кілійським районом, а це вже тішить. Іване Івановичу, розглядаючи показники, я звернула увагу на те, що в Кілійському районі дуже низький обсяг доходів від плати за землю – трохи більше 19 гривень за гектар (у Саратському районі – 337 грн). Це як розуміти?

– Ця цифра виводиться так: надходження від земельного податку й орендної плати за землю діляться на площу району, а вона в нас становить 143 тисячі гектарів. Але ж із них 42 тисячі – Дунайський заповідник. А ще в Кілійському районі є острови, непрохідні плавні, які не затребувані. У сільськогосподарському виробництві в нас задіяно тільки 58 тисяч гектарів землі. Так, земельних проблем у Кілійському районі – море. Щотижня ми провадимо в адміністрації по 2-3 зустрічі з громадянами, яким дано право на виготовлення проектів землевідведення під той або інший об’єкт, але минають роки, а справа в них не зрушується. У законі ж не зазначено, скільки може тривати цей процес. Але ми попрацюємо над земельними питаннями, і, я гадаю, у наступному році наш район одержить у бюджет додатково близько двох мільйонів гривень.

– У 2010 році Кілійський район посів перше місце за врожайністю зернових. Аграріям Одещини до вас треба їхати навчатися. У чому таємниці успіху, Іване Івановичу?

– Протягом тривалого часу в селах у нас не змінюються керівники…

– От це, вибачте, переб’ю, вже мусить бути цікаво для України загалом.

– Візьміть будь-яке село Кілійського району: там при кермі стоять справжні хазяї. Кожен керівник сформував команду фахівців, підготував кадри, впроваджує наукові розробки, купує нову техніку. Уже кілька років одним із найкращих господарств району є СВК «Росія», яким керує Устинія Пилипівна Чеботарьова, що одержала недавно звання заслуженого працівника сільського господарства України. П’ять років працює в сільському господарстві Іван Степанович Наньєв, а вже витягує між кращих господарство, яке пасло задніх. Приємно подивитися на результати роботи колективу на чолі з Володимиром Прокоповичем Тихоновим – і за обсягами виробництва, і за фінансовими результатами. Розбудовує тваринництво Дмитро Іванович Артеменко: таких племінних ферм, як у СВК «Вікторія», в Україні – лічені одиниці. Поруч – прекрасні сусіди Віктор Іванович Носач та Михайло Опанасович Стоєв: вони зберегли основні фонди, кадри, нарощують виробництво. А подивіться, як прекрасно працює СВК «Маяк» на чолі з Костянтином Олексійовичем Мицею – він уже перевершив свого попередника Анатолія Івановича Скорого – світла пам’ять цій людині. Порадів би, довідавшись, що «Маяк» зібрав на круг по 50 центнерів зерна. Свого часу на землі навколо села Шевченкового прийшов інвестор ТОВ « Лад-Агро» – показники прекрасні, немає питань. У нас немає жодного села, де люди кинуті напризволяще. І ця стабільність дає результат. Я вдячний усім нашим аграріям: перше місце за врожайністю – це результат їхньої невтомної праці. Велике їм спасибі за це!